Івано-Франківськ - місто героїв

Ярослав Барнич

Ярослав Барнич
Ярослаав Васиильович Баарнич — український композитор, диригент, педагог, скрипаль, громадський діяч.

Ярослав Барнич народився 30 вересня 1896 року в селі Трофанівка поблизу Коломиї, нині Снятинського району Івано-Франківської області в сім'ї директора школи.

У 1906–1914 роках навчався в Коломийській гімназії. 1914 року добровольцем вступив до легіону Українських січових стрільців. У жовтні 1915 року склав гімназійний іспит зрілості у Відні.

Разом із Михайлом Гайворонським Ярослав Барнич організував струнний квартет Українських січових стрільців, до складу якого увійшли Антін Баландюк і Роман Лесик. 1916 року Барнич став диригентом Українського театру товариства «Бесіда» у Львові (керівник А. Будзинськимй). Було поставлено «Хату за селом», «Гриця», «Наталку Полтавку», «Катерину», «Гальку» та ін.

1921 року працював у мандрівній трупі «Українська театральна дружина» Василя Коссака (Коломия, Чортків, Збараж), а також у Театрі Б. Овчарського (Львів).

У 1921–1924 роках диригував в Українському театрі товариства «Бесіда» під керівництвом Йосипа Стадника.

1924 року Барнич закінчив Львівський вищий музичний інститут імені Миколи Лисенка (викладачі Е. Зуна, О. Ясеницька-Волошин, Василь Барвінський). Ще декілька років пішло на пошуки роботи. Носили його дороги то в Ужгород, де був диригентом оркестру місцевого театру, то в Самбір, де вчителював. В 1929 р. — переїзд до Станиславова (тепер Івано-Франківськ), вчительська праця в школах, гімназіях, семінарії сестер Василіянок, державному Музичному інституті ім. С. Монюшка, польській Вищій школі ім. Ф. Шопена, диригування тамтешнім «Бояном». Це був особливо творчий період композитора.

В 30-ті рр. з'явилися й усі оперети композитора («Дівча з Маслосоюзу» (1932), «Шаріка» (1934), «Пригода в Черчі» (1936).

З осені 1939 року працював диригентом Станиславівського муздрамтеатру, симфонічного оркестру філармонії, у 1940 р. створив Гуцульський ансамбль пісні і танцю. В роки німецької окупації він обіймав посаду диригента Львівської опери. Перед приходом «других совітів», будучи вже відомим композитором і диригентом, подався на еміграцію. Західна Німеччина (1944–1949), США (з 1949 р.), праця в різних установах, батута над хорами, постановки опер і оперет, концерти і т. ін. У 1952 р. в Нью-Йорку створюється Український Музичний Інститут і а в одній із його філій — у містах Клівленді і Лорейні працює Я. Барнич, де викладає гру на скрипці та теоретичні предмети. Впродовж 15-ти років (1951–1966) Ярослав Барнич працював художнім керівником та диригентом Українського хору імені Тараса Шевченка (Клівленд, США) й провів з ним понад 100 великих імпрез (концертних виступів та сценічних постановок). В 1966 р. діаспора широко відзначила 70-річчя композитора, вручивши йому «Золоту батуту» із слонової кості та золотим окуттям. Своє вітання і благословення надіслали ювілярові Папа Римський Павло VI, глава УГКЦ Йосиф Сліпий.

1 червня 1967 р. Я. Барнича не стало. Похований у Клівленді (Огайо, США). Остання робота митця — п'єса-казка на три дії «Чародійна сопілка». На прохання його дружини, Ярослави Барнич текст «Чародійної сопілки» був дописаний Л. Полтавою, а музика — Богданом Сарамагою та В. Овчаренком.

Андрій Барасюк

Андрій Барасюк
Барасюк Андрій Васильович народився 1 червня 1986 року в місті Івано-Франківськ.

Військовослужбовець 1-ї окремої бригади морської піхоти, в/ч А2802 (м.Миколаїв).

Був мобілізований 9 березня 2015 року, після місяця навчання під Києвом був направлений до 501-го окремого батальйону морської піхоти, в/ч А1965, зведеної бригади морської піхоти.

Мужньо захищаючи Батьківщину загинув 25 серпня 2015 під час артилерійського обстрілу близько 0:30 поблизу села Сопине в районі міста Маріуполь (Донецька область).

Похований на території Меморіального комплексу «Дем'янів Лаз» Філіалу Обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери.

Оксана Затварська

Оксана Затварська
Затварська Оксана Іларіонівна (15.11.1921 – 16.09.2014 рр.).

У цьому будинку в 1956-1957 р. р. та 1962-2014 р. р. проживала перша заслужена артистка України Коломийського пересувного драмтеатру ім. Я. Галана Затварська Оксана Іларіонівна.

Свій сценічний шлях починала у 1939 р. з мандрівного театру (директор Ю. Кононів), Гуцульського ансамблю у 1940 р. (керівник Я. Барнич); у 1944-1962 рр. працювала у Коломийському і пізніше 1962-1977 рр. у Станіславському облмуздрамтеатрі ім. І. Франка.

Актриса багатогранного сценічного таланту, однаково успішно виконувала провідні ролі опереткового, комедійного та драматичного жанру сучасної класичної української та зарубіжної драматургії.

Неодноразово обиралася депутатом Коломийської, Івано-Франківської міських та Яблунівської селищної рад.

Почесний громадянин Яблунова (2006). Ластівка Прикарпатської сцени. Легенда українського театру. 

Микола Ясінський

Микола Ясінський
Микола Ясінський – псевдо «Льолько», легендарний станиславівський бойовик Української Військової організації та Організації Українських націоналістів, політв’язень.

Народився 1 січня 1900 року в Передмісті Станиславова. Проживав на Бельведері. Навчався в Станиславівській українській гімназії. 

Член Української Військової організації спеціального підрозділу «Летюча бригада», що створений у складі групи спеціально підготовлених і законспірованих бойовиків для здобуття грошових коштів шляхом вчинення ексів (експропріаційних актів – нападів на державні установи із метою заволодіннями коштами, які в умовах польської окупації вважалися українським національним здобутком і тому повинні бути повернені на благо української нації). 

У 1929 році, коли створюється Організація Українських націоналістів, став її членом.  Микола Ясінський був учасником замаху на окупаційного президента Польщі, проте атестат не вдався бо саморобна бомба не розірвалася. Неодноразово був затриманий та засуджений польською владою. Помер у січні 1945р.

Андрій Прищепюк

Андрій Прищепюк
Прищепюк Андрій Миколайович («Шершень») - командир диверсійно-розвідувальної групи ДУКу.

Народився в м. Івано-Франківськ. Останні роки жив і працював у Києві. На фронті був командиром розвідгрупи ДУК ПС, якого бійці називали просто - "Батя".

Загинув 9 серпня 2014 р. потрапивши в засідку під м. Міусинськ, Луганської області. Тіло залишилось на полі бою. Був тимчасово похований у смт шахти Новопавлівська (околиця м. Красний Луч) разом з десантником 95-ї окремої аеромобільної бригади Галянтом В.І..

Ексгумований пошуковцями місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан") 26-го грудня 2014 року. Впізнаний родичами та товаришами.