15 червня 1943 року Іван Боднарук повернувся до Коломиї, де його взяли на роботу вчителем у державну школу деревного промислу з викладанням рисунка, геометрії та будівництва. Вже після Другої світової війни працював головним інженером комунального господарства, начальником Київської філії «Облпроекту» в м. Коломиї, а пізніше — в обласному управлінні містобудування та архітектури. 1946 року його прийняли до Спілки архітекторів СРСР. 

У 1950 році архітектор І. Боднарук разом із львівським скульптором 

Є.Дзиндрою проектує пам’ятник Тарасові Шевченку в селі Шепарівцях на Коломийщині, що і дотепер залишається одним з найкращих монументів Великому Кобзареві на Прикарпатті. А у 1951 році проектує в Коломиї літній кінотеатр, який збудували в парку  ім. Кірова, — дерев’яну споруду в традиціях народної архітектури зі стрімкими дахами, покритими гонтою. Взагалі у кожному творі архітектора вражає скрупульозна авторська графіка — це вплив Краківської академії мистецтв.

Архітектор І. Боднарук був безкомпромісною людиною, в його характері не було місця фальші, він завжди творив так, як думав. Про це переконливо свідчать його проекти будинку масової пропаганди в с. Старій Гуті Сивульського лісництва Солотвинського лісокомбінату, проект ресторану на 60 місць у с. Ямній поблизу Яремча (1956 р.), бази відпочинку в Підлютому біля Осмолоди Рожнятівського району (1976 р.), ресторану «Гуцульщина» в м. Яремчі. У 1998 році за його пр