ОРЛОВСЬКИЙ Михайло Іванович народився 04.11.1969 в селі Борозенське на Херсонщині. Мрія про море визначила його свідомий юнацький вибір – після закінчення школи Михайло здобув спеціальність суднового механіка. Це ж, у свою чергу, стало причиною військової служби в морському флоті на підводному човні. Військове звання – штаб-сержант.
У 1992 р., після служби, повернувся додому та працював за цивільною спеціальністю. Коли Михайло приїхав до Камінного провідати старшу сестру Ганну (котра вийшла заміж і проживала в цьому селі ), то зустрів тут і свою долю – дружину Галину, вчительку Каміннецької школи. У шлюбі прожили щасливих 30 років, виховали троє дітей. Михайло закінчив Івано-Франківський технікум фізичної культури та спорту. Працював в Управлінні бурових робіт.
24.02.2022 мирне життя сім’ї, як і всієї України, обірвалося. Орловський М. зробив свій свідомий вибір – він із перших днів добровольцем вступив до лав ЗСУ та пішов захищати Україну та своїх найрідніших. Сказав дружині рішучі, але осмислені слова: «Я йду, щоб Тобі та дітям не було соромно, що я просто сидів та нічого не вчинив. Якщо нічого не робити, то москаль скоро прийде навіть сюди й нікого не пожаліє». Військове звання – штаб-сержант. 27.02.2022 Михайла Орловського призначено командиром, головним сержантом відділення вогнеметного взводу роти радіаційного хімічного біологічного захисту 63-ї Окремої механізованої бригади (військова частина А3719). Позивний – Скіф. Спочатку була підготовка у Львові, згодом – вишкіл на Волині, опісля – оборона Миколаївщини.
У складі своєї легендарної 63-ї ОМБр Орловський бере активну участь у визволенні від московських окупантів рідної Херсонщини, зокрема і населених пунктів Снігирівка, Великоолександрівка та ін. Михайло розповідав своїм рідним: «Виснажені, але щасливі люди, усі без винятку зустрічали воїнів ЗСУ зі словами вдячності та сльозами на очах». Коли підрозділ Михайла направили у Бахмут, там чекало важке протистояння зі зграєю нелюдів із ПВК «Вагнер». Тоді довший час із ним не було зв’язку, а згодом надійшла звістка про контузію, від розриву під ногами гранати під час вуличних боїв. Підлікувався – і знову в бій. 17.01.2023 у телефонній розмові з рідними Михайло повідомив, що знову декілька днів не буде на зв’язку, через виїзд на позиції. Але ця розмова з сім’єю була останньою...
Вночі 17.01.2023 та зранку 18.01.2023 на позиціях біля с. Кліщівка, Донецької області відбувся важкий стрілецький бій наших підрозділів із вагнерівцями. За спогадами побратимів, ворог переважав наших у десятки разів, а кулі засипали позиції ЗСУ. Вдосвіта 18.01.2023 ворожа снайперська куля обірвала життя воїна Михайла Орловського. Довгих чотири місяці тіло Скіфа не могли забрати, через важкі та інтенсивні бої в тому районі. Його вважали зниклим безвісти, але рідні жили надією, що Михайло живий, може, перебуває в полоні… 13.05.2023 родину повідомили, що на звільненій території знайдено тіло Скіфа. Командир Владислав та побратими весь час шукали тіло свого товариша. Михайло Орловський повернувся до Камінного Героєм. Похований із військовими почестями на цвинтарі в Камінному 27.05.2023.
