Івано-Франківськ - місто героїв

Михайло Ганушевський

Михайло Ганушевський

Ревний священик-ісповідник віри, великий народний діяч і провідник-організатор, член Парляментарної Репрезентації й один з найбільших патріотів Галичини.

Бл.п. о. Михайло Ганушевський народився 5 грудня 1880р. в с. Суховоля , біля Львова. Як учень І Академічної гімназії у Львові брав активну участь в гуртках молоді, вів книговодство шкільних кооператив і був визначним співаком у шкільному хорі. Під час вакацій повертався в своє рідне село, щоб вести культурно-освітню працю. Об’їжджав сусідні села з доповідями, організовуючи в них культурно-освітнє життя. Студіював рівночасно св. Богословіє, філософію і право у Львівському університеті. Належав тоді до провідної групи студентів, а як співак хору богословів, з яким їздив по Галичині, мав нагоду пізнати життя й побут своїх земляків.

В Духовній Семінарії зорганізував студентську кооперативу і був її директором та книговодом. Тоді кооперативне життя в Західній Україні почало тільки що розвиватися, а одним з перших піонерів того руху був якраз о. Михайло Ганушевський.

Осип Сорохтей

Осип Сорохтей

Осип-Роман Йосафатович Сорохтей (* 28 лютого 1890 с. Баранівці (Баранчичі), Самбірський район, Львівська область — † 28 листопада 1941, Станіслав, тепер Івано-Франківськ) - український маляр, графік, карикатурист, педагог.

Біографія

Його батько, чех Сорхтей, потрапив в Галичину як залізничник. Мати - полька за національністю.

Після його народження родина переїхала в Станислав. Невдовзі батько загинув на роботі. Осип ріс без тата у Станиславі.

Ще змалку використовував кожну можливість для малювання. Навіть тікав зі школи на передмістя до свого учителя — невдалого художника-маляра, втім найкращого вихователя.

1910 - закінчив учительську семінарію у Станіславі.

Василь Вишиваний

Василь Вишиваний

Вільгельм Франц фон Га́бсбург-Ло́трінґен (Васи́ль Вишива́ний) (нім. Wilhelm Franz von Habsburg-Lothringen) (* 10 лютого 1895, м. Пула, Хорватія — † 18 серпня 1948, м. Київ) — український військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архікнязь (ерцгерцог), полковник Легіону Українських Січових Стрільців. Вільгельма Габсбурга знали в Україні як Василя Вишиваного, під ім'ям, яке йому дали українські вояки під час Першої Світової Війни. Він вважався одним з неофіційних претендентів на український трон в разі утворення монархічного ладу. Хоча він сам офіційно ніколи не проголошував свої наміри бути українським монархом і навіть не мав до цього можливостей, Василь прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією і любов'ю до України.

Роман Гурик

Роман Гурик

Гурик Роман Ігорович (м. Івано-Франківськ, 02.10.1994 — 20.02.2014) поспішав пізнавати світ, відвідувати нові місця, зустрічати цікавих людей, відчувати найрізноманітніші емоції, дружити, кохати, веселитися. Він не встиг тільки одного — пожити...

Кеди, вузькі штани, сорочка в клітинку, піджак або пальто, кава з кавомату, навушники у вухах і музика під настрій — нічним містом гуляє юнак. Він прагне свободи, самоствердження, осмислення чогось глобального. Стіни квартири обмежують, а велика родина — залишає крихітний шанс зостатися на самоті зі своїми думками. Ніч рятує. Роман полюбляв нічний спосіб життя. Батьки не заперечували, оскільки через свій ще зовсім молодий вік, чудово розуміли сина.

Ярослав Дорошенко

Ярослав Дорошенко

Він любив осінь – з диво-візерунками павутинки бабиного літа, з сумовитим розмаїттям золотавих відтінків листя.

Найкращими, найнаближенішими до сонячної барви листки стають наприкінці свого життя, перед тим, як злетіти з гілки і впасти на землю.

Великий життєлюб Ярослав Дорошенко любив життя більше, аніж воно його ... Він жив задля людей, для них плекав поезію, їм дарував любов і дружбу – щедро, щиро, беззастережно ...

Щирий, добрий, сумовито усміхнений Ярослав добре розумівся на людях, знав, хто є хто в Україні, але володів рідкісним, як на наш час, талантом прощення. Іноді вибачав навіть тим, хто аж ніяк на це не заслуговував. Але поет вважав інакше, і це його право – право поета, митця, патріота, ЛЮДИНИ. Адже він дивиться на все з високості, з високості свого таланту, своєї мудрості, своєї незахищеної безкорисності.

Одна із збірок поезій зрілої пори, практично підсумкова, так промовисто називається “Дерев собори золоті”. Ярослав Дорошенко зводив свій собор все життя.