Ґрещук Василь Васильович – доктор філологічних наук, професор кафедри української мови, Почесний професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, заслужений діяч науки і техніки України народився 2 червня 1949 року в селі Старі Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області в родині Василя та Ганни Ґрещуків.

Своє навчання Василь Васильович розпочав у Старокривотульській восьмирічній школі. У 1966 році закінчив навчання в Отинійській середній школі і вступив до Івано-Франківського державного педінституту. У 1970 році з відзнакою закінчив Івано-Франківський державний педінститут.

З 1970 до 1973 р. вчителював у Мочулищенській восьмирічній школі Дубровицького району Рівненської області та Петрівській середній школі Івано-Франківської області. Потяг до пошукової дослідної роботи не полишав молодого вчителя, Василь Васильович багато працював над методикою вивчення української мови. Наслідком стала стаття «З досвіду роботи над діалектизмами», що з’явилася в науково-методичному журналі «Українська мова і література в школі», це була наукова розвідка, яка поклала початок серії публікацій із діалектного мовлення.

У 1973 році вступає в аспірантуру на кафедру української мови Львівського національного університету імені І. Франка. Науковим керівником Василя Васильовича став знаний дослідник слов’янського словотвору професор Іван Іванович Ковалик. Ґрунтовним дослідженням закономірностей формування й розвитку словотвірних категорій від праслов’янської доби до наших днів стала дисертаційна праця «Словотвірна й лексико-семантична структура українських деад’єктивів на -ість, -ство, -ота, -ина, -изна» Василя Васильовича Ґрещука, яку він успішно захистив у 1979 році. У 1993 році відбувається захист його докторської дисертації, присвяченої актуальній лінгвістичній проблемі – «Типологія українського відприкметникового словотвору» (науковий консультант – професор А. Грищенко).

В Івано-Франківському педагогічному інституті, а згодом уже в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника Василь Ґрещук пройшов усі щаблі професійного зросту: асистент, старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри української мови (1992-2023), Почесний професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Із перших днів роботи зарекомендував себе перспективним викладачем, котрий уміло поєднував викладацьку діяльність із науково-дослідною. Основна проблематика лінгвістичних досліджень науковця  пов’язана з теоретичними та практичними проблемами словотвору української мови. Василь Васильович є фундатором наукової школи основоцентричної дериватології в українському мовознавстві. Основоцентричний аспект вивчення словотвору зумовив необхідність дослідження низки нових теоретичних і практичних проблем. 

Як учений широкого наукового діапазону Василь Ґрещук досліджує проблеми українського мовознавства в усіх напрямах і розгалуженнях. Він ґрунтовно вивчає взаємодію літературної української мови із діалектним мовленням. Одним із теоретично вагомих доробків ученого є його зауваги до наукової спадщини мовознавців минулих часів, передовсім до дослідників Галичини. Професор Василь Ґрещук є автором ідеї, концепції та головним редактором інноваційної двотомної лексикографічної праці «Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові» та додатка «Онімна лексика» до цієї наукової розвідки. У своєму творчому доробку вчений має понад 300 наукових праць, в тому числі близько двох десятків монографій (одноосібних та у співавторстві), низку навчально-методичних праць, публіцистичних матеріалів, інтерв’ю. 

Професор Василь Ґрещук був заступником голови спеціалізованої вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника і членом спеціалізованої вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка, був членом спеціалізованої вченої ради Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Василь Васильович був членом вченої та науково-технічної рад Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. 

Василь Васильович ініціював створення Інституту українознавства при Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника та  очолював його з 1996 року до 2014 року. Він заснував і видавав з 1999 року до 2019 року науково-теоретичний журнал «Українознавчі студії», був його головним редактором (усього 20 випусків, останній – ювілейний (до 70-річчя від дня народження професора Василя Ґрещука). 

Василь Васильович був головою редакційної ради «Вісника Прикарпатського університету», членом редколегій численних наукових видань, а саме: науково-теоретичного журналу Інституту української мови НАН України «Українська мова»; Прикарпатського вісника наукового товариства імені Шевченка «Слово»; наукового видання «Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National Universite»; збірника наукових матеріалів «Мовознавчих студій»; збірника наукових праць «Рідне слово в етнокультурному вимірі»; часопису Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (збірника науково-теоретичних статей) «Етнос і культура»; збірника наукових видань «Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка»; монографії «Шевченко, Франко, Стефаник» (за матеріалами міжнародної наукової конференції); збірника наукових праць «Покутська трійця»; збірника на пошану професора Степана Пушика «Слово і доля»; збірників спогадів, статей і матеріалів, присвячених професору Володимирові Полєку  «Сівач духовності», «Професор Володимир Полєк: творчість і доля на тлі доби»; збірника на пошану професора, академіка НАПН України Віталія Кононенка «Мова у дзеркалі особистості»; збірника наукових праць «Для добра міліонів хай вічно живе…» (на пошану 150-річчя від Дня народження Івана Франка); вибраних праць Івана Ковалика «Питання українського й слов’янського мовознавства»; монографії Ярослава Пастернака «Старий Галич»; збірника матеріалів регіональної наукової конференції «Україна: державність, історія, перспективи»; збірника матеріалів міжнародних науковових конференцій «Семантика мови і тексту»; науково-педагогічного журналу «Освітні обрії», науковим редактором монографічного дослідження Ярослава Яремка та Наталії Лужецької «Іван Франко і поступ новітньої лінгвістики»; відповідальним редактором монографії  Ярослава Яремка «Сучасна політична термінологія: на перетині когніції та комунікації»; відповідальним редактором «Словника народних географічних назв Івано-Франківщини» Світлани Личук; науковим редактором монографії Ольги Лужецької «Мікротопонімія Південно-Західного Опілля»; головним редактором студентського філологічного вісника Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та інших наукових видань.

Професор Василь Ґрещук був ще й рецензентом багатьох наукових збірників, вісників, журналів, довідників, посібників, практикумів тощо.

У 2001 році професор Василь Ґрещук разом з Інститутом української мови НАН України був ініціатором створення Прикарпатського дериватологічного центру імені Івана Ковалика.

Під керівництвом Василя Васильовича успішно зреалізовано декілька держбюджетних тем: «Українська літературна мова у її взаємодії з південно-західними говорами» (2006-2008); «Основоцентричне дослідження українського словотвору» (2007-2010); «Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові. Словник» (2009-2013). «Діалектна лексика Прикарпаття в українській художній мові» (2013-2015).

Професор Василь Ґрещук плідно працював зі здобувачами вищої освіти,  здійснював керівництво науково-дослідними роботами бакалаврантів та магістрантів, вів активну роботу у формуванні наукової зміни: підготував двох докторів філологічних наук, 27 кандидатів філологічних наук, одного доктора філософії. Василь Васильович опонував 13 докторських дисертацій та 27 кандидатських дисертацій.

За багаторічну плідну працю і наукові заслуги Василя Васильовича нагороджено почесними грамотами та медалями Міністерства освіти і науки України, Івано-Франківської обласної адміністрації та обласної ради, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Львівського національного університету імені Івана Франка, Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Донецького національного університету імені Василя Стуса, Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Повний перелік нагород професора Василя Ґрещука.

Грамоти

1.  Грамота від ректорату Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за багаторічну і добросовісну працю професору Василеві Ґрещуку  з нагоди  5- річчя Прикарпатського університету імені Василя Стефаника,  10.09.1997.

2.  Почесна Грамота імені президента НТШ Михайла Грушевського від Наукового товариства імені Тараса Шевченка в Америці професору Василеві Ґрещуку за невтомну академічну діяльність у галузі українознавства, 01.10.2001.

3.  Почесна Грамота від Міністерства освіти і науки України (міністр С. М. Ніколаєнко) завідувачеві кафедри української мови, професору Василеві Ґрещуку за багаторічну сумлінну працю, особистий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів, плідну науково-педагогічну діяльність. №107647.

4.  Грамота від Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної ради професору Василеві Ґрещуку за багаторічну науково-педагогічну діяльність, вагомий особистий внесок у розвиток освіти на Прикарпатті та з нагоди 60-річчя від дня народження, 2009.

5.  Грамота від Президії Івано-Франківського обласного комітету Профспілки працівників освіти і науки України професору Василеві Ґрещуку за багаторічну сумлінну працю в освіті та активну громадську діяльність, 02.06.2009.

6.Почесна Грамота від Івано-Франківської обласної державної адміністрації професору Василеві Ґрещуку за багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток національної освіти, плідну науково-педагогічну діяльність та з нагоди 70-ої річниці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2010.

7.  Грамота від Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління освіти і науки професору Василеві Ґрещуку за підготовку студента-переможця II етапу  XI  Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, 2011.

8.  Грамота від Президії Івано-Франківського обласного комітету, профспілки працівників освіти і науки України професору Василеві Ґрещуку за довголітню добросовісну працю в освіті та активну громадську діяльність, 2014.

9.  Грамота від ректора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника професору Василеві Ґрещуку за багаторічну сумлінну працю в університеті, підготовку висококваліфікованих фахівців, активну громадську діяльність та з нагоди ювілею від дня народження, 2019.

10.Грамота від Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації та обласного комітету Профспілки працівників освіти і науки України професору Василеві Ґрещуку за довголітню добросовісну працю в освіті та активну громадську діяльність, 2019.

11.Грамота від ректорату Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника професору Василеві Ґрещуку за багаторічну сумлінну працю в університеті, вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців у галузі філологічних наук та з нагоди ювілею від дня народження, 2024.

Подяки

1.  Подяка від ректорату і профспілкового комітету Прикарпатського університету імені Василя Стефаника професору Василеві Ґрещуку за сумлінну і вагому працю, значний внесок у розвиток української науки, становлення і розбудову нашого університету, 02.06.1999.

2.  Подяка від профспілкового комітету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника професору Василеві Ґрещуку за багаторічну громадську діяльність, особистий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів та з нагоди ювілею від дня народження, 02.06.2009.

3.  Подяка від міського голови Ігоря Насалика (м. Калуш) професору Василеві Ґрещуку за участь у науково-практичній конференції «Іван Франко і сучасність» (до 155-річчя від дня народження Івана Франка), 07.10.2011.

4.  Подяка від ректора Донецького національного університету імені Василя Стуса професору Василеві Ґрещуку за виховання громадян, фахівців, патріотів нашої країни та за плідне партнерство, 26.05.2017.

5.  Подяка від ректора Львівського національного університету імені Івана Франка професору Василеві Ґрещуку за вагомий внесок у розвиток української словесності, 04.10.2018.

6.  Подяка від Івано-Франківської обласної ради професору Василеві Ґрещуку за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток освітньої галузі та реалізацію важливих проєктів, спрямованих на збереження історичної української спадщини і розвитку реґіону, грудень 2023. 

Медалі

1.  Медаль «За заслуги перед Прикарпаттям» від голови  Івано- Франківської обласної державної адміністрації професору Василеві Ґрещуку, 2012.

2.  Медаль «За заслуги перед університетом» від ректора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника професору Василеві Ґрещуку, 2019. 

Дипломи лавреатів

1.  Диплом лавреату премії імені Василя Стефаника в галузі літератури, мистецтва, архітектури і журналістики професору Василеві Ґрещуку (за наукові праці 1999 року), 04.05.2000.

2.  Диплом лавреату премії голови обласної державної адміністрації та голови обласної ради в номінації «Відомий науковець року» професору Василеві Ґрещуку, 2010.

Почесне звання України

1.  Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» від президента України (П. Порошенко) професору Василеві Ґрещуку (№ 010321), 23.08.2014. 

Диплом Почесного професора

1.  Диплом Почесного професора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника професору Василеві Ґрещуку, 28.06.2024.

Ярема Павло Володимирович народився 5 червня 1999 року в селі Іваниківка Івано-Франківської Тисменицького району області.

У 2005–2016 роках навчався в Іваниківській школі. Протягом 2016–2017 року здобував освіту у Івано-Франківському Вищому професійному училищі сервісного обслуговування техніки. Після закінчення навчання відразу пішов працювати на станцію технічного обслуговування.

У лютому 2021 року був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу у Харкові, а восени того ж року перевівся до військової частини №1241 Національної гвардії України в Івано-Франківську, де підписав контракт.

З перших днів повномасштабного вторгнення Павло прагнув потрапити на передову. Часто супроводжував постачання на бойові позиції. У лютому 2023 року вирушив на «нуль» і вже 28 березня був тяжко поранений. Пройшов лікування у госпіталях Сватового, Дніпра та Хмельницького, після чого проходив тривале відновлення в Івано-Франківську.

Попри травму — одне коліно не згиналося і не розгиналося повністю — Павло не здався. У серпні 2024 року він знову повернувся на передову, під Покровськ. 27 вересня, під час штурмових дій ворога біля населеного пункту Миролюбівка Покровського району Донецької області, загинув героїчною смертю. Коли надійшла команда відступати, відповів: «Пораненого товариша не залишу…»

За відвагу, мужність і самопожертву нагороджений почесною відзнакою «За доблесну службу», медаллю «За відвагу» та орденом «За мужність».

Добровольський Петро Богданович народився 12 липня 1992 року в місті Івано-Франківську, у родині Галини та Богдана Добровольських.

З дитинства Петро був кмітливим, життєрадісним і активним хлопчиком. З 1999 по 2007 рік навчався у середній школі №19, де проявляв старанність, допитливість і доброту.

У 2009 році закінчив Івано-Франківський ліцей автомобільного транспорту та будівництва. Після навчання проходив строкову службу у Збройних Силах України, де зарекомендував себе як дисциплінований і відповідальний військовослужбовець.

У 2017 році Петро створив власну сім’ю, одружившись із коханою Олею. Через рік, у 2018-му, у родині народилася донечка Вероніка — найбільша радість і сенс його життя.

Доля Петра була непростою. У 27 років він пережив тяжку втрату — підступна хвороба забрала обох його батьків. Відтоді сім’я — дружина й маленька донечка — стали його опорою, силою та натхненням.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Петро не зміг залишатися осторонь. 8 квітня 2024 року він пішов добровольцем до лав Сил Оборони України. Пройшов спеціальну підготовку у місті Житомир за фахом управління безпілотними літальними апаратами та системами FPV.

Служив у підрозділах БПЛА, де спочатку обіймав посаду пілота-оператора безпілотника мультироторного типу, а згодом — майстра II відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Професійно виконував бойові завдання, неодноразово виявляв мужність і відвагу.

За час служби брав безпосередню участь у боях з ворогом на Донецькому напрямі, захищав місто Ізюм Харківської області, боронив міста й села Сумщини.

15 квітня 2025 року, під час бойового зіткнення внаслідок атаки позицій Збройних Сил України ворожими FPV-дронами, Добровольський Петро Богданович героїчно загинув поблизу населеного пункту Могриця Сумської області.

Він віддав своє життя за свободу, за мирне небо для рідної землі, за майбутнє своєї донечки.

Пам’ять про Петра Добровольського — справжнього Героя, люблячого батька, відданого сина України — назавжди залишиться у серцях рідних, друзів і побратимів.

Костик Андрій Володимирович народився 13 квітня 1984 року в місті Івано-Франківську.

Дитинство його минуло у рідному місті, серед щирих друзів та турботливих батьків. У 1990 році Андрій пішов до середньої школи №19, де проявив себе як добрий, відповідальний і товариський учень.

Після закінчення школи, у 1999 році, навчався у професійному училищі №15, де здобув фах водія-автослюсаря. Вирізнявся працьовитістю, любов’ю до техніки та готовністю допомогти іншим. Згодом працював водієм, сумлінно виконував свою роботу, користувався повагою серед колег і друзів.

У 2005 році Андрій створив власну сім’ю, в якій панували любов, підтримка та взаєморозуміння. Особливою гордістю для нього стала донечка Агнесса, яку він дуже любив.

Коли почалася повномасштабна війна, Андрій не залишився осторонь. З перших днів він прийняв рішення стати на захист України, своєї землі та майбутнього своєї дитини. Виявляв мужність, витримку й справжню відданість побратимам.

15 серпня 2024 року у бою за свободу України, в Донецькій області, Бахмутському районі, селі Переїзне, Андрій Костик героїчно загинув.

Він віддав своє життя за незалежність рідної держави, за спокій і безпеку кожного з нас.

Пам’ять про Андрія Костика — справжнього сина України, доброго сім’янина, вірного друга та відважного захисника — житиме у серцях усіх, хто його знав і шанував.

У нього залишилася донька Агнесса, яка завжди пам’ятатиме свого тата-Героя.