Струк Олександр Михайлович народився 15.05.1974 в с.Старий Гвіздець (сьогодні Коломийського р-ну) Івано-Франківської області.

В 1981 Сашко з батьками та молодшою сестричкою переїхали в м.Івано-Франківськ. В 1992 році закінчив школу №20, 11 класів. Восени 1992 року був призваний на військову службу , яку проходив в м. Харків. Служив у війську ХВВАУЛ (Харківське вище воєнне авіаційне училище льотчиків) .

На службі Сашко познайомився з дівчиною, яка потім стала його дружиною. Після закінчення служби в 1994 році вони одружилися, а пізніше у них народилася донечка. В 2010 році вони розлучилися та Олександр повернувся в м. Івано-Франківськ.

Влаштувався на роботу водієм автобуса в 2011. Працював на маршрутах №28 та №22 до 2024 року.

Потім 17 липня Олександра призвали на захист неньки України. Проходив навчання в м.Рівне. Після навчання 13.09.2024 р. його відправили на Запорізький напрямок , в/ч А1556, 128 гірсько штурмова бригада. 

Загинув Струк Олександр Михайлович 17.02.2025 року в с. Любимівка , Вільнянського р-ну, Запорізької області. Привезли Героя 21.02.2025 в м. Івано-Франківськ та поховали 24.02.2025 р. на міському кладовищі на Алеї Слави!

Клід Тарас Ігорович народився 5 січня 1994 року у м. Івано-Франківськ. Зростав слухняним, спокійним і допитливим,  хлопчиком. З вересня 2001 року пішов в ЗОШС №2 із поглибленим вивченням англійської мови , згодом продовжив навчання в ліцеї №23.

Займався в спортивній секції по баскетболу, виступав із командою на змаганнях , ходив в секцію із шахмат, дуже багато читав та мав хорошу памʼять. Після закінчення школи пішов навчатися у ВПУ №13. Після успішного закінчення училища вирішив продовжити навчання в університеті «Нафти і газу».

По закінченню працював менеджером у фірмі «Профігруп Україна».

З перших днів повномасштабного вторгнення був призваний до ЗСУ. Служив в 94 бригаді прикордонної служби України. В 2023 році був у підпорядкуванні 3-ї штурмової бригади «Азов» брав участь у визволенні Краматорська, Часів Яру, Бахмуту. Після реабілітаційної відпустки продовжив службу в 94 бригаді.

На превеликий жаль в 2024 році виконуючи бойове завдання в Харківській області загинув захищаючи державний суверенітет України. Нагороджений посмертно за особливу мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету , указом президента України орденом «За мужність ІІІ ступеня» та відзнакою міського голови Івано-Франківська «За честь і звитягу» також Івано-Франківська міська рада присвоїла звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська» (посмертно)

Когут Михайло Миколайович народився 15 квітня 1986 року у м.Івано-Франківськ. Батько Когут Микола Михайлович 11 липня 1959 року народження, мати Когут Надія Йосипівна 10 лютого 1964 року народження.

У 1992 році пішов у 1-й клас загальноосвітньої школи №23 м.Івано-Франківськ.

У 2001 році вступив до вищого професійного училища №13 де здобув професію радіотелемайстра.

Працював у ТОВ “Станіславська Торгова Компанія”, ТОВ “Комфі Трейд” , ДП “Виробниче об’єднання “Карпати”, ТОВ “Геліос Віта Груп”.

У 2011 році одружився з Когут Лесею Василівною 1988 року народження. Та виховали двох діток: Синочка Назарчика 12 років, і донечку Веронічку 6 років.

У 2023 році призваний на службу до лав ЗСУ і був зарахований у склад 3-тьої окремої танкової Залізної бригади. Пройшов навчання і отримав посаду кулеметника. Боронив цілісність Держави у Харківській області.

01 липня 2024 року загинув на позиціях під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Першотравневе Борівської громади Ізюмського району Харківської області.

Сергій Андрійович Українчук народився 6 березня 1982 року в місті Івано Франківськ.

Навчався в школі Nº23 міста Івано-Франківськ. Після навчався в Тернопільському національному економічному університеті. Другу вищу освіту здобув в Одеській юридичній академії.

Займався підприємницькою діяльністю, заснував улюблену справу - станцію технічного обслуговування автомобілів.

З початку повномасштабної війни не залишився осторонь і активно займався волонтерською діяльністю, а 28 серпня 2022 року прийняв рішення добровільно приєднатися до лав Української армії, в 47 окрему механізовану бригаду. Після проходження відбору у місті Львові, 9 місяців навчався військовій справі в Словенії та Німеччині, спочатку Сергій планував бути водієм-механіком, однак отримав посаду гранатометника.

Повернувшись додому та трішки відпочивши, відбув на Південь нашої країни задля її захисту.

На початку червня 2023 року 47-й окремій механізованій бригаді було поставлено складне та важливе завдання - проривати російську оборону на Запоріжжі. Російські військові облаштували декілька ліній оборони та встановили на шляху наступу українських сил безліч мінних полів. Також по українських силах наносила удари бойова авіація противника.

В цих надважких умовах в ході контрнаступальних дій 9 червня 2023 року Сергій прийняв свій останній бій поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області.

Кулик Олексій Анатолійович народився 16 березня 1983 р. у м. Івано-Франківську. Протягом 1990-1998 рр. навчався в загальноосвітній школі №23 м. Івано-Франківська. У 1998 р. закінчив музичну школу по класу акордеона.

Протягом 1998-2001 рр. Олексій навчався в Івано-Франківському технікумі статистики за спеціальністю “Бухгалтерський облік” і здобув кваліфікацію “бухгалтера”. У 2005 р. заочно закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом і отримав повну вищу освіту за спеціальністю “Облік і аудит” та здобув кваліфікацію “бухгалтера-аналітика”.

Працював на різних посадах з підготовки та проведення перепису населення. У 2004 р. був прийнятий в Укрпромбанк на посаду охоронця та звільнений за власним бажанням у 2005 р. Деякий час працював за кордоном: у Чехії, Німеччині, Данії, Польщі.

З початком повномасштабної війни в Україні 2 березня 2022 р. Олексій Кулик добровільно зареєструвався за призовом мобілізації на особливий період у військовій частині 1241 Західного ОТО Національної гвардії України. За час несення служби як стрілець-санітар у липні 2023 р. отримав у зоні бойових дій травму – контузія.

24 червня 2024 р. Олексій отримав смертельне поранення під час руху на позицію на території Серебрянського лісу поблизу с-ща Білогорівка. Внаслідок вибуху мінно-вибухового пристрою ворога отримав травму з множинними уламковими пораненнями.

За доблесну службу Олексій нагороджений прижиттєво почесним нагрудним знаком “Золотий хрест” (Наказ Головнокомандувача ЗСУ №1832 від 15.08.2023 р.) та нагрудним знаком “За доблесну службу” (Наказ Командувача НГУ №174 о/с від 14.08.2023 р.).

Олексій Кулик був поліглотом, самостійно вивчив 5 мов: польську, чеську, англійську, німецьку, данську. Брав участь у велогонках та велоподіях “Критична маса”, супроводжував людей із ослабленим зором на велосипедах. Був глибоко віруючою людиною.