Івано-Франківськ - місто героїв

Володимир Третяк

Володимир Третяк
Третяк Володимир Романович народився 11 вересня 1981 року у місті Івано-Франківську. У 1987 році пішов у перший клас Угорницької загальноосвітньої школи. Навчався тут до 9-го класу. У 1996 році розпочав навчання у Природничо-математичному ліцеї в м. Івано-Франківську (нині Івано-Франківський ліцей ім. І. Пулюя). Під час навчання в ліцеї був виховником Івано-Франківської пластової організації. 

У 1998 році вступив на перший курс Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника (природничий факультет, спеціальність "Біологія"). Закінчив навчання у 2003 році, здобувши освіту біолога викладача, і вступив в аспірантуру  цього ж навчального закладу за спеціальністю "Екологія" (назва кандидатської дисертації "Вплив абіотичних та біотичних факторів на поліморфізм популяцій Eristalis tenax L. (Diptera, Syrphidae) північно-східного макросхилу українських Карпат").

Під час навчання в університеті став співзасновником студентського ентомологічного товариства "Тенакс-17". А також у 2008 році був серед співзасновників науково-популярного журналу "Станіславівський натураліст", де молоді науковці-біологи друкували статті про свої дослідження та відкриття. Зокрема, тут було опубліковане повідомлення про унікальну знахідку-відкриття Володимира Третяка на терені Галичини - зуб  найбільшої викопної акули мегалодона, яка існувала мільйони років тому.

Крім того, наукові статті Володимира були опубліковані у багатьох фахових виданнях України та світу. Також молодий науковець був постійним учасником численних всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій, конгресів, семінарів і симпозіумів.

Упродовж 15 років, до 2018 року включно, працював асистентом кафедри біології та екології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.

Хоббі Володимира, а саме любов до природи та подорожей, привела його до туристичного клубу "Похід в гори", де він з 2018 року почав працювати менеджером. Завдяки йому багато людей дізналися про найцікавіші місця в Україні та цілому світі.

Одним із улюблених занять Володимира Третяка було підкорення гірських вершин. Серед них - вершини в Японії, Чилі, Бразилії, Аргентині, Непалі, Франції, Туреччині і, звичайно, Україні.

27 лютого 2022 року Володимир Третяк отримав повістку і, не зволікаючи, з'явився до Івано-Франківського ТЦК та СП. Звідти направлений на навчання до Міжнародного центру миротворчості та безпеки (відомого як Яворівський військовий полігон), де 13 березня 2022 року отримав поранення, несумісні з життям, внаслідок ворожого ракетного обстрілу.

У Третяка Володимира залишилась дружина Ольга та донька Тетяна.

Тарас Тимура

Тарас Тимура
Тарас Тимура, Солдат. Кулеметник 3 роти 2 взводу 42 механізованої бригади. Народився в м. Івано-Франківську 10 березня 1987року.

З 1 по 9 клас навчався в 21 ЗОШ м.Івано-Франківська. З 2002 по 2005 рік здобував професію «Оператор комп’ютерного набору, обліковець з реєстрації бухгалтерських даних». Далі продовжив навчання в Івано-Франківському інституті менеджменту Тернопільського національного економічного університету, який закінчив 2010році.

Працював на різних підприємствах м. Івано-Франківська, Києва та за кордоном нашої держави.

28 лютого 2023р.був призваний по мобілізації в Збройні Сили України.

Проходив військовий вишкіл на Яворівському та Рівненському полігонах після чого був направлений на посаду кулеметника в 42 механізовану бригаду захищати рідну Україну.

Загинув 17 червня 2023 року поблизу населеного пункту Ямпіль Краматорського району Донецької області.

Михайло Клодніцький

Михайло Клодніцький
Михайло Клодніцький – молодший сержант, командир розвідувального відділення 78 окремого десантно-штурмового полку.

Народився 30 вересня 1990 року в м. Івано -Франківську. В зв’язку з переїздом батьків, зростав та вчився в школі  села Хотимир Тлумацького району.

2006р.  закінчив школу   та у вересні місяці вже навчався в училищі, де здобував професію «Електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин», яке закінчив у 2009р.

В період з 2009р по 2010 рік проходив службу в ЗСУ. З 2011 по 2012 рік, а також з 2020 по 2022 роки працював водолазом – рятувальником при Державній службі надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.

З початком російської агресії 25 лютого 2022р. добровільно став на захист України в 102 бригаді територіальної оборони. 

Героїчно загинув 27 жовтня 2023р. в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізської області. Залишилась дружина, син та рідні.

Володимир Козир

Володимир Козир
Володимир Козир. Солдат. Водій - електрик взводу зв’язку.

Народився 23 липня  2003 року в с. Саджава  Богородчанського району.

Навчався в Саджавській загальноосвітній школі з 2009 по 2018 роки.

З вересня 2018року навчався в даному училищі за професією «Слюсар з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (електромеханіка); електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування», яке закінчив 2021р.

06 жовтня 2021р. призваний в Збройні Сили України м. Київ.

Війна застала його в навчальному центрі «Десна» на посаді водія-електрика взводу зв’язку 2 спецбатальйону.

Від російської агресії захищав м. Суми, обороняв Харків, Горлівку, Авдіївку. 

Загинув 20 березня 2023р. в районі населеного пункту Авдіївка.

Євген Хоміцький

Євген Хоміцький
Євген Хоміцький - сержант, командир розрахунку гармати 2 артиле-рійського взводу  3 артилерійської батареї 128 окремої гірсько – штурмо-вої Закарпатської бригади.

Народився в м. Івано-Франківську. З 1 по 9 клас навчався в 28 загально-освітній школі, теперішньому ліцеї ім. В.Чорновола.  

В 2008 році поступив в училище для здобуття знань за професією «Електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин», де навчався до 2011року.

В період з 2014 року по 2017 рік проходив службу за контрактом на різних посадах в Збройних Силах України, брав участь в АТО.

З 2017 року по 2020 рік проходив службу в Аварійно – рятувальному загоні спеціального призначення Управління державної служби надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області.

26 листопада 2020 року  призваний на військову службу за контрактом в 128 окрему гірсько - штурмову Закарпатську  бригаду, де  його і застала війна. Загину поблизу с. Кам’янське Василівського району Запорізської області. Залишилась мама, дружина, сини Артем та Максим, рідні.