Панфілов Павло Владиславович - народився 27. 12.1995 року в м. Радивилів Рівненської області. З 1996 року – проживав з батьками в м. Івано-Франківськ. Народився Павло в сім’ї військового.   01.09.2021 – 1 клас середньої школи №12, мав відмінні успіхи.

2003 рік – початок спортивної кар’єри, гравець ФК «Прикарпаття». Активний  учасник змагань з футболу ( Фінляндія, Данія, Швеція) Кращий воротар нагороджений дипломом на дитячому чемпіонаті з футболу у Швеції. 2009 рік стає гравцем ФК «Ураган». Переможець кубку України з футзалу серед юнаків 1995 р. 

01.09.2009 -  по 31.05.2011р.р. учень ПМЛ за напрямом « Математика».

2011 – 2012 рік як кращий спортсмен з єдиноборств запрошений на навчання в школу олімпійського резерву, місто Київ «Дзюдо». 

2012 р. студент ПНУ ім.. В. Стефаника студент кафедри «Фізичне виховання», продовжує своє тренування в м. Київ під керівництвом Заслуженого тренера України Ганни Каштанової. 

21.03.2014 року  -  будучи студентом 2 курсу отримав повістку, підписав контракт і пройшов військову службу (три роки) в одній з  військових  частин в м. Івано- Франківськ (початок російсько – української війни).

Впродовж служби проходив ротацію в м. Дніпро.

З 29.06.2017р.  – звільнений від служби, перебуваючи в лавах 95-ї аеромобільної бригади в м. Житомир.

01.07.2017 р. випускник ПНУ ім. В. Стефаника.

З 2010 по  - 2018 рр. багаторазовий чемпіон України з «Кунгфу – саньда» (1 місце), «Годзю – рю – карате», «УШУ»,  «Джиу – Джицу» .

2012 р. -   «Воїн року з Джиу –джицу» м. Івано- Франківськ.

2013 р. – « Найкращий спортсмен серед молоді з Джиу –Джицу».

2018 р. – « Кращий спортсмен» м. Івано – Франківськ.

2018 р. -  Чемпіон світу з карате (1 місце ) м. Одеса.

2019 р.  – Чемпіон світу з карате (1 місце) Португалія.

2019 р.  – Кращий тренер м. Івано – Франківськ.

Відзнаки: залікова книжка спортсмена УШУ – Гунг-фу, паспорт національної федерації САМБО України, 2016р., посвідчення майстра спорту з дзюдо. 

2022 р. з початком повномасштабного вторгнення  - доброволець ТРО м. Київ.  19 березня Павло організував своїх друзів - побратимів, відчайдушних  хлопців, котрі не мали жодного військового досвіду, але з великим патріотизмом та бажанням захищати рідну країну прибув у м. Київ. Ситуація в області на той момент була складна. Павло навчався швидко, адже допомагали  йому американські інструктори.  Після визволення Києва у  квітні  2022р.  – вступив до лав ЗСУ, служив в ССО (сили спеціальних операцій) Схід.  

Продовжував службу в Харкові, оскільки там на даний момент тривали важкі бої за область, стратегічно найважливіший Ізюмський напрямок. 10 вересня стало викликом для Павла. Завданням для їхнього підрозділу було зачистити село поблизу м. Ізюм, де базувалися окупанти. Опівночі, Павло разом з побратимами не те що зайшли, а залетіли в місто Ізюм на двох пікапах. Провели зачистку. 11 вересня о 5-й ранку Павло за позивним  «Вікінг»  першим підняв український стяг над головною державною будівлею Ізюму. 

Павло був командиром групи. Воїн.  Людина  котра не знала страху і ніколи не зупинялась на своїх досягненнях.  У  боях  за Бахмут, тримаючи свій сектор, вів стрілецький бій увесь день і ні краплі не виснажився. Жага не покидала його до самої смерті. Саме він підіймав моральний дух усій своїй команді. Більшість колег по зброї почували себе впевненішими, коли Павло був поряд. 

Після успішного виконання завдання вийшовши з міста Бахмут  був смертельно поранений ворожими дронами. Загинув воїн 23.02.2023 року, о 10:15 ранку у віці 27 років. 

Нагороди:

Відзначено НАГРУДНИМ ЗНАКОМ «ЗА СПРИЯННЯ ОБОРОНІ КИЄВА»  за розпорядженням київського міського голови В. Кличка від 21.06ю2023р. № 516 

Відзначено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України 

Назва «Золотий хрест»  за розпорядженням В. Ф. Залужний від 31. 07.2023р. № 1700

Нагороджений нагрудним знаком командувача об’єднаних сил Збройних Сил України  «за службу та звитягу» ІІІ ступеня за розпорядженням г – л/л – нт С. І. Наєв.

Нагороджений орденом «за мужність» !!! ст. Президент України В. О. Зеленський від 24.08.2023р.№ 517.