Кушнір Віталій Ігорович - народився 27.07.1982 року в селі Загвіздя, що поруч з Івано-Франківськом. Він був первістком в сім”ї Кушніра Ігора Олексійовича та Кушнір Оксани Петрівни. 1984 році маленьким хлопчиком пішов в дитячий садочок. Був цікавою та допитливою дитиною. В 1988 році в шестирічному віці став учнем Загвіздянської загальноосвітньої середньої школи. 

Кажуть погляди, думки дитини найперше формує сім”я, а потім школа. Він ще як маленька особистість формувався в перші роки Незалежності України. 

Коли ми як нація відчували велику гордість , що будемо жити в своїй Богом даній землі. Молода мама гордилась, вперше в житті вишитою сорочкою для сина. 

Він зростав хорошою дитиною, у всьому допомагав батькам. А коли народився молодший брат, то вони завжди були разом. Був для нього прикладом і підтримкою.

У 1999 закінчив школу. У цьому ж році поступив в ВПУ №18 за спеціальністю кухар. 

Після закінчення учбового закладу з 2001-2002 рр проходив службу в ЗСУ.

Він завжди прагнув досягати кращого. У 2011 закінчив приватний заклад «Галицька Академія»  за спеціальністю менеджер-економіст.

З початком війни, 2014 року, почав посилено вивчати військову справу, бо відчував, що знає замало. 

Він вже тоді розумів, що росія – держава агресор і на цьому не зупиниться.

Здобував навики в у вишколах та військових навчальних курсах. 

2 вересня 2017 року став найщасливішим днем - він одружився з своєю дружиною Оксаною. Летіли невблаганно дні сімейного життя. 28 вересня 2019 року народилась донечка Софійка – його маленький скарб. 

В перший день повномасштабної війни 24 лютого 2022 року Віталій добровольцем пішов в військомат.

Служив кулеметником роти вогневої підтримки 8-го батальйону 10 ОГШБ Едельвейс.

Разом з побратимати пройшов нелегкий шлях від Києва та Київської області, через Харківську та Луганську області, до Бахмутського напрямку Донецької області.

В Харкові склав присягу і став членом УНСО.

12.08.2022 року отримав поранення обидвох рук під Соледаром. Був прооперований, залишився на реабілітації. 

Відсвяткувавши день народження донечки, не дочекавшись до повного одужання - повернувся знову до побратимів, в зону найгарячіших бойових дій на Бахмутському напрямку.

Загинув Герой з побратимами, під час виконання бойового  завдання, 22.12.2022 р. поблизу села Білогорівка Донецької області.

Посмертно нагороджений орденом за мужність ІІІ ступеня.