Ivano-Frankivsk - city of heroes

Роман Юзва

Роман Юзва
Юзва Роман (07.11.1934 - 14.11.2003) - український поет, журналіст, Член Національної Спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України.

Роман Юзва народився 7 листопада 1934 р., в селі Гречані Хмельницької області. 

Після закінчення із золотою медаллю середньої школи поступив на гірничий факультет Київського політехнічного інституту, який успішно закінчив у 1958 році й був направлений на роботу на Солотвинський солерудник, що на Закарпатті. Із 1961 року працював у різних установах в Івано-Франківську. Згодом (із 1967 р.) перейшов на журналістську роботу, що була пов'язана з обласними газетами „Комсомольський прапор" та „Прикарпатська правда", із заводською багатотиражкою „Промінь", обласним радіомовленням.

У поетичній творчості та суспільній позиції Р. Юзва відзначався високою громадянською свідомістю, незламною твердістю національного духу, виявленням патріотичних почувань.

У творчому надбанні поета є такі збірки, що побачили світ у різні роки: "Береза під вікном" (1972), "З глибин землі" (1977), "Вишийте веселку" (1981), "Надія" (1985), "Біль" (1992), "Поклик землі" (1994), "Світло любові" (2000), "Віче правди" (2002), низка публікацій в періодичній пресі.

Олег Ґерета

Олег Ґерета

Олег Ґерета (03.06.1940 р. - 28.09.2014 р.) - видатний музикант, педагог, громадський діяч, один із фундаторів прикарпатської скрипкової школи, художній керівник академічного камерного оркестру "Harmonia Nobile".

Олег Ґерета - уродженець Тернопілля, учасник правозахисного руху 1960-х років, за що зазнав переслідувань. Випускник Львівської державної консерваторії імені М.Лисенка, понад 30 років займався педагогічною діяльністю, очолював струнний відділ Івано-Франківського музичного училища ім. Д.січинського (1968 - 2000 рр.), з 1995 року - художній керівник академічного камерного оркестру "Harmonia Nobile" Івано-Франківської обласної філармонії, концертував в інструментальних ансамблях як соліст.

Під орудою Олега Петровича камерний оркестр "Harmonia Nobile" отримав статус академічного, став знаний далеко за межами Прикарпаття, лауреат багатьох міжнародних, всеукраїнських конкурсів та фестивалів, нагороджений обласною мистецькою премією ім. В.Стефаника. Керівник започаткував творчі зв`язки з діаспорою Угорщини та Польщі.

Олег Ґерета - один із фундаторів Товариства української мови (нині товариство "Просвіта" імені Т.Шевченка) на НРУ на Івано-Франківщині. Музичний редактор книг Миколи Литвина "Пісні Волі" (1995 р.), Петра Ґерети "Не плач, Україно" (1996 р.) та інших. Автор музикознавчих та інших публікацій у пресі.

За відданість мистецтву нагороджений Почесним знаком "За відмінну працю" Міністерства культури України (1990 р.), медаллю "За подвижництво в культурі Прикарпаття" (2005 р.), "За заслуги перед Прикарпаттям" (2010), а також подякою за духовно просвітницьку місію у підтримці розвитку Української греко-католицької церкви на Волині, грамотою від Верховного Києво-Галицького Архієпископа Любомира Гузара.

Михайло Саведчук

Михайло Саведчук
Саведчук Михайло Михайлович народився 30 липня 1916 року в заможній багатодітній селянській сім`ї в селі Угринів, нині Тисменицького району.

Закінчив звичайну і кооперативну школу. Займав посаду бухгалтера і одночасно управляв власним селянським господарством.

В 1935-1937 роках служив у польському війську уланом.

Активний учасник Союзу Української поступової молоді «Каменярі».

Член ОУН з 30-их рр. Займався створенням організаційної сітки ОУН.

В 1941 році заарештований НКВС. Перебував у Станіславівській в`язниці як член ОУН.

На початку радянсько-німецької війни врятувався втечею з в`язниці. Деякий час переховувався на явочній квартирі на вулиці Леся Курбаса, № 7.

З кінця 1941 по 1945 роки перебував у підпіллі, був двічі поранений і брав участь у боях і рейдах.

22.04.1945 року отримав поранення в с. Угринів, оточений НКВС. Помер у лікарні, що сьогодні на вулиці Гетьмана Мазепи, як невідомий.

Похований разом із іншими борцями за волю України під огорожею приладобудівного заводу, тепер вулиця Мельника, в районі Меморіального скверу.

Іван Скрипник

Іван Скрипник Скрипник Іван Романович народився 26 жовтня 1930 року в селі Манява Богородчанського району Івано-Франківської області. Батько - відомий будівельник і працівник охорони лісу, мати - домогосподарка.

Скрипник Іван Романович народився 26 жовтня 1930 року в селі Манява Богородчанського району Івано-Франківської області. Батько – відомий будівельник і працівник охорони лісу, мати – домогосподарка/

На початку 1940 р. разом з родиною був виселений на Сибір. За Уралом навчався в Айдирлінській середній школі, а закінчив у 1949 році Солотвинську СШ вже після повернення. Відбув солдатську 3-річну службу в армії, яка проходила в м.Бресті (1950-1953 рр.).

З 1949 року – на педагогічній роботі спочатку в Манявській НСШ. 1957 року закінчив історико-філологічний факультет Брестського педінституту. За звинуваченням в націоналізмі його, як писав Степан Хмара у книзі «Сьогодні про минуле» «звільнено з роботи вчителя з Надвірної. Йому було заборонено працювати на Івано-Франківщині. Невдовзі після влаштування на роботу у Львові його знову звільнено з праці і заборонено влаштовуватися на роботу у західних областях України». Загалом він працював у багатьох школах: Надвірна, Битьків, Перерісіль, Балинці, Перегінськ; у Турківському, Миколаївському, Пустомитівському районах на Львівщині, заступником директора СШ № 79 м.Львова; Деякий час на Хмельниччині, де викладав українську мові та літературу.

З 1980 року залишив працю й заняття з літературно-мистецького краєзнавства, якому віддав 25 років роботи, складаючи літературно-мистецьку карту України. З того ж 1980 року працює в гірському селі Манява, у відділі краєзнавчого музею, який відомий під назвою Скит Манявський (колишній монастир) на посаді старшого наукового працівника музею/

Провів близько 10 тис. екскурсій та лекцій. По сумісництву працював екскурсоводом у ряді туристичних організацій.

Бібліографія його дослідницьких публікацій нараховує 225 наукових повідомлень.

Окрім статей і повідомлень, видав путівник по музею.ю буклети, плакати, монографію про заснування Скиту Манявського та окрему книгу «Нарис історії Скиту Манявського», 1993 року підготував і здав до видання книжку «Легенда про гетьмена (Іван Виговський: від Конотопа до Скиту Манявського)».

Іван Скрипник невтомний краєзнавець і народознавець, письменник – публіцист, почесний член Об`єднання ВУТ «Просвіта» ім.. Тараса Шевченка, активний у громадсько – політичній роботі, учасник багатьох наукових конференцій, умілий їх організатор. Разом з тим, як писав про нього академік Володимир Качкан, «чуйна й привітна людина»!

Mykola Tverdokhlib

Mykola Tverdokhlib

UPA colonel, adviser to the SB of the Carpathian region (1944-1949), commander of VO-4 "Goverla" (1945-1954).