НІКОЛИ НЕ ЗАБУДЕМО…

Відкрили та освятили анотаційну дошку в памʼять про Захисника Тараса Процаха !

Тарас був світлою, доброю та надзвичайно талановитою людиною. 

Навчався в Італії, у школі мозаїки. Прикрашав церкви у різних країнах, а згодом і у нашому місті, останнім його проєктом була мозаїка в монастирі УГКЦ Студійського уставу «Святого Антонія Печерського». Але мозаїка була завершена без його участі, з початком повномасштабного вторгнення він вступив до лав ЗСУ…

Добровільно пішов на захист нашої держави. Був призначений водієм-заправником першого відділення автомобільного взводу підвозу пального військової частини А4056.

Загинув 7 вересня 2022 року внаслідок вибухової травми, несумісної із життям...

Наш обовʼязок - ніколи не забувати тих, хто віддав найцінніше, що у них було - життя, за нашу свободу та безпеку!

Вічна памʼять та слава полеглим Героям! 

Сьогодні у Центр патріотичного виховання учнівської молоді ім. Степана Бандери відкрили та освятили пам'ятні дошки Захисникам - Олександру Кузьменку та Ігорю Пилипку , які знову і знову будуть нагадувати нам про війну, про людське горе.

Олександр Кузьменко був світлою та чесною людиною, тим, хто завжди прийде на допомогу, люблячим батьком та чоловіком. Його побратими пишаються своїм командиром та говорили: «Як би не Ком – це позивний Олександра, нас не було б,  він тримав нас усіх, ми вдячні йому за вірність і честь, таких людей дуже мало...

3 03.04.2022 року Старший лейтенант Командир розвідувальної роти ім. О. Кузьменка воєнна розвідка України військова частина А7039.

Загинув 15.04.2022 року на території Донецької області при виконанні бойового завдання на полі бою.

Ігор Пилипко, добровільно вступивши до військової частини А7135 м. Надвірна, почав свій шлях як кулеметник. В липні Захисника було переведено до саперного відділення інженерно – саперного взводу на посаду сапера зі званням старший сержант.

22 липня 2022р, о 5 год ранку, ворожа ракета обірвала життя Ігоря та його побратимів у с. Успенівка.

Посмертно нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям», відзнакою міського голови «За честь і звитягу», почесною відзнакою Командира 76-го батальйону.

Ніколи не повинні ми втрачати з пам'яті тих, хто віддав найцінніше - своє життя. Пилипко Ігор, Кузьменко Олександр, Олег Куцин, Олег Вязовченко, Павло Підлужний. Для кожного з нас вони – ГЕРОЇ!

Вічна пам'ять тим, чиє життя припинилося, але живе в наших серцях та спогадах. 

Слава і вічна пам’ять Героям!

Останнім місцем його роботи було відновлення дитячого садочку «Подоляночка», однак з початком війни він добровільно став до лав Збройних сил України!

В Івано-Франківську відкрили та освятили анотаційну дошку, вшановуючи пам'ять ще одного Героя України - Володимира Рошнівського.

З початком війни Володимир добровольцем записався до Івано-Франківської територіальної оборони. Згодом, у званні старшого сержанта, його було призначено начальником взводу матеріального забезпечення частини А4221.

Володимир Рошнівський загинув 22 липня 2022 р. в результаті ворожого ракетного обстрілу в місті Апостолове Дніпропетровської області.

Вічна пам'ять тим, чиє життя припинилося, але живе в наших серцях та спогадах. 

Слава і вічна пам’ять Герою!

У червні 2022 року Василь Матвіїв пішов добровільно у 10 окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс». Був водієм кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А4267. 5 місяців перебував у гарячих бойових точках України, а саме в Соледарі, Покровську, Кураховому.

Василь загинув поблизу населеного пункту Миколаївка Бахмутського району під час мінометно-артилерійського обстрілу, завданого військовими ворожими формуваннями російської федерації.

Нагороджений відзнакою «За честь і звитягу» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Сьогодні ми не лише вшанували пам'ять воїнів-героїв, а й знову нагадали собі про жахливу ціну війни та непоправні втрат. Василь Матвіїв та Віталій Сенюк, які віддали своє життя, залишають по собі сум, пам'ять і біль.... 

ВІЧНА СЛАВА ПОЛЕГЛИМ ГЕРОЯМ!!!

Нехай їхні душі спочивають у вічному спокої. 

Віталій Дзібій — у нього за плечима своя життєва історія. Із 2014-го активний член «Спілки волонтерів Прикарпаття». Із початку повномасштабного вторгнення рф днював і ночував в обласному волонтерському штабі, сортуючи, складаючи гуманітарні вантажі. У грудні 2022 р. добровільно пішов на фронт захищати Україну. Спочатку воював у складі 1-го полку спецпризначення Штурмовий полк НПУ «Сафарі». Згодом перейшов у 78 окремий десантно-штурмовий полк ЗСУ. Солдат-гранатометник. Виконував дуже складні бойові завдання у найгарячішому напрямку на Запоріжжі – поблизу м. Оріхів та с. Роботине.

Помер 06.08.2023 унаслідок поранення, отриманого в бою біля міста Оріхів Запорізької області. Нагороджений відзнакою міського голови Івано-Франківська – «За  честь і звитягу» (посмертно). 

Привітним, веселим, життєрадісним, безвідмовним, завжди готовим прийти на допомогу  – саме таким його  запам’ятають у громаді.

Спільно давайте пам'ятати, вшановувати і продовжувати віддавати належне тим, хто пішов від нас. Нехай кожна наша дія додасть важливості та насиченості нашому життю.

Вічна пам'ять тим, чиє життя припинилося, але живе в наших серцях та спогадах. 

Слава і вічна пам’ять Герою!