Івано-Франківськ - місто героїв

У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку архітектору Івану Боднаруку

Четвер, 12 листопада 2015
У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку архітектору Івану Боднаруку
У рамках міської програми "Івано-Франківськ - місто героїв" 28 жовтня 2015 р. на фасаді будинку за адресою вул. Грюнвальдська, 4 відбулося відкриття анотаційної дошки архітектору, "батьку" гуцульської регіональної архітектури Івану Боднаруку.

Іван Боднарук народився  15 травня 1910 року в с. Стопчатові в заможній селянській родині. Тут здобув початкову освіту. Навчання продовжив у першій українській гімназії  м. Коломиї, яку закінчив в 1928 році. Згодом І. Боднарук вступив до Краківської академії мистецтв на архітектурний відділ, який закінчив у 1936 році, отримавши звання архітектора. Впродовж 1936—1939 років працював у приватній архітектурній майстерні у Кракові. Влітку 1942-го Львівська кооператива українського народного мистецтва оголосила конкурс на найкращий проект «українського мебля». Поданий І. Боднаруком проект переміг — автор отримав третю премію в сумі 1 000 злотих. Це був перший успіх молодого архітектора.

15 червня 1943 року Іван Боднарук повернувся до Коломиї, де його взяли на роботу вчителем у державну школу деревного промислу з викладанням рисунка, геометрії та будівництва. Вже після Другої світової війни працював головним інженером комунального господарства, начальником Київської філії «Облпроекту» в м. Коломиї, а пізніше — в обласному управлінні містобудування та архітектури. 1946 року його прийняли до Спілки архітекторів СРСР. 

У 1950 році архітектор І. Боднарук разом із львівським скульптором Є.Дзиндрою проектує пам’ятник Тарасові Шевченку в селі Шепарівцях на Коломийщині, що і дотепер залишається одним з найкращих монументів Великому Кобзареві на Прикарпатті. А у 1951 році проектує в Коломиї літній кінотеатр, який збудували в парку  ім. Кірова, — дерев’яну споруду в традиціях народної архітектури зі стрімкими дахами, покритими гонтою. Взагалі у кожному творі архітектора вражає скрупульозна авторська графіка — це вплив Краківської академії мистецтв.

Архітектор І. Боднарук був безкомпромісною людиною, в його характері не було місця фальші, він завжди творив так, як думав. Про це переконливо свідчать його проекти будинку масової пропаганди в с. Старій Гуті Сивульського лісництва Солотвинського лісокомбінату, проект ресторану на 60 місць у с. Ямній поблизу Яремча (1956 р.), бази відпочинку в Підлютому біля Осмолоди Рожнятівського району (1976 р.), ресторану «Гуцульщина» в м. Яремчі. У 1998 році за його проектом було зведено кінотеатр «Трембіта», що в міському парку ім. Шевченка в Івано-Франківську. Іван Боднарук започаткував розвиток цілої течії в українській архітектурі, яку пізніше назвуть регіональним гуцульським стилем.

Анотаційну дошку відомому архітектору відкрили його рідні. Онука Івана Боднаруку, пані Олександра зазначила, що її дідусь був непересічною людиною, архітектором з великої літери, який спроектував ресторан "Гуцульщина", котрий став для туристів візитною карткою Прикарпаття. "Творчість І. Боднарука повинна використовуватись для наукових досліджень у сучасній архітектурі та для практичного застосування молодими архітекторами" - зауважив Володимир Гайдар. Романна Затварська згадала про те, що Іван Боднарук був людиною "надзвичайної глибини та творчості". Відкриття анотаційної дошки зібрало багато рідних та близьких архітектора, а також тих людей, які цінують творчість І. Боднарука та продовжують його справу.

У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку акторці театру Оксані Затварській

Четвер, 12 листопада 2015
У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку акторці театру Оксані Затварській
У рамках міської програми "Івано-Франківськ - місто героїв" 7 жовтня 2015 р. на фасаді будинку за адресою вул. Мазепи, 5 відбулося відкриття анотаційної дошки акторці театру, заслуженій артистці України Оксані Затварській.

Затварська Оксана Іларіонівна народилася 15 листопада 1921 р. в с. Яблунів на Косівщині. Свій сценічний шлях починала у 1939 р. з мандрівного театру та з Гуцульського ансамблю у 1940 р.; у 1944-1962 рр. працювала у Коломийському і пізніше 1962-1977 рр. у Станіславському облмуздрамтеатрі ім. І. Франка.

Акторка багатогранного сценічного таланту, однаково успішно виконувала провідні ролі опереткового, комедійного та драматичного жанру сучасної класичної української та зарубіжної драматургії.

Неодноразово обиралася депутатом Коломийської, Івано-Франківської міських та Яблунівської селищної рад. Саме завдяки її  пропозиції як депутата був збудований новий обласний музично-драматичний театр, в якому Затварська грала до 1976 року. У Івано-Франківську віднедавна відбувається конкурс молодих акторів ім. Оксани Затварської.

Анотаційну дошку відомій акторці відкрили її доньки. "Мама завжди відчувала гармонію життя, бо присвятила себе обраній професії та театральному мистецтву" - зазначила донька артистки, Романна Затварська. Олеся Пасічняк та Тарас Василюк зачитали вірші, написані Пушиком Степаном Григоровичем на честь актриси. Ольга Бабій, директор ОТБ "Галичина", розповіла, як з 4-річного віку відвідувала вистави, у яких грала Оксана Іларіонівна. "Вона була фантастичною артисткою. Я вважаю, що всі молоді актори сучасності мають брати приклад з таких людей, як Оксана Затварська" - зауважила О. Бабій. 

У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку загиблому військовослужбовцю АТО Андрію Барасюку

Четвер, 12 листопада 2015
У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку загиблому військовослужбовцю АТО Андрію Барасюку
У рамках міської програми "Івано-Франківськ - місто героїв" на фасаді будинку за адресою вул. С. Петлюри, 23 відбулося відкриття анотаційної добки загиблому бійцю АТО Андрію Барасюку.

Барасюк Андрій Васильович народився 1 червня 1986 у м. Івано-Франківську. Навчався у школі №12 та у професійному технічному училищі №1. 9 березня 2015 р. був мобілізований до війська, та після навчання під Києвом направлений до 501-го окремого батальйону морської піхоти. Під час артилерійського обстрілу поблизу села Сопине в районі міста Маріуполь (Донецька область) 25 серпня 2015 р. близько 00:30 Андрій загинув. Похований на території Меморіального комплексу "Дем'янів Лаз" Філіалу Обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери.

Анотаційну дошку Андрію Барасюку відкрили його близькі. Тато Андрія, Василь Барасюк, зазначив, що вшанувати пам'ять його сина прийшла велика кількість людей. "Багато людей, у тому числі сусідів поважали та цінували мого сина. Приходьте до нього на могилу, не забувайте, пам'ятайте мого Андрія" - промовив батько перед відкриттям дошки. "Андрій був завжди усміхненим та випромінював життєрадісність. Саме таким його запам'ятали всі, хто його знав" - зазначив його сусід, Мирон Галуга. Олег Бевський, який теж служив у зоні АТО, подякував батькам Андрія за те, що виховали такого чудового сина, і висловив надію, що приводом для відкриття всіх наступних дощок стане вшануванню пам'яті видатних діячів, а не загиблих бійців.

Репресованому політв’язню та видатному українському письменнику Миколі Мироненку відкрили пам’ятну анотаційну дошку

П’ятниця, 25 вересня 2015
Репресованому політв’язню та видатному українському письменнику Миколі Мироненку відкрили пам’ятну анотаційну дошку
Письменники Івано-Франківська, друзі та близькі Миколи Мироненка зібрались біля стін його рідної будівлі

25 вересня 2015 року в Івано-Франківську відбулось відкриття та освячення чергової анотаційної дошки в рамках міської програми «Івано-Франківськ – місто героїв». Цього разу пам’ятною дошкою громадськість вшанувала видатного письменника, автора багатьох нарисів, новел, оповідань та репресованого політв’язня Миколу Павловича Мироненка.

Микола Мироненко народився 9 серпня 1930 року в селі Скопці на Київщині, малолітнім пережив Голодомор. Після війни вступив до Київського механічного технікуму, який закінчив у 1950 році. Після навчання був направлений у місто Станіслав. Микола Мироненко мав бажання стати юристом і у 1953 році він вступив на юридичний факультет.

За критику радянської влади Микола Мироненко був засуджений на 5 років ув`яснення, яке відбував у Мордовських таборах. У 1988 році його реабілітували та поновили в університеті.

З написаного Миколою Мироненком найбільший резонанс мав художньо-документальний роман «Планета Антуана» який вийшов у світ в 2005 році коли автору минуло 75 років. Це була перша книга із задуманої трилогії у 7-ми томах під загальною назвою «Знищене покоління».

Помер письменник 11 серпня 2010 року.

Як зазначив під час відкриття дошки голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Євген Баран: «Коли я у нього був 30 червня 2010 року, він мені сказав: «Я знаю, що я вмираю, але моя місія – боротися зі злом, і я її виконаю до кінця». Мкола Мироненко був Дон-Кіхотом, який боровся із державним злом, а потім із індивідуальним».

Ініціатор програми «Івано-Франківськ – місто героїв» Руслан Марцінків подякував всім присутнім, а особливо дружині Миколи Мироненка пані Олександрі, адже весь тяжкий життєвий шлях вони пройшли спільно.

У Івано-Франківську відкрили пам’ятну дошку відомій спортсменці та педагогу Вірі Дяченко

П’ятниця, 11 вересня 2015
У Івано-Франківську відкрили пам’ятну дошку відомій спортсменці та педагогу Вірі Дяченко
В рамках міської програми «Івано-Франківськ – місто героїв» на фасаді будинку за адресою вул. Довженка, 1 відбулося відкриття анотаційної дошки Дяченко Вірі Іванівні

Напередодні святкування дня фізичної культури та спорту в Івано-Франківську вшанували пам`ять відомої спортсменки, багаторазової чемпіонки України, члена збірної команди України, майстра спорту з акробатики Дяченко Віри Іванівни.

Віра Дяченко народилася 25 грудня 1943 р. у багатодітній сім’ї. З четвертого класу загальної школи почала тренуватися в дитячій спортивній школі у тренера зі спортивної гімнастики Гірняка Романа Несторовича. З 1963 р. тренувалася та виступала у змаганнях з акробатики у змішаній парі з Бедрацьким Віктором, разом з яким у 1965 р., на Кубку зі спортивної акробатики в м. Мінську стала призером та виконала норму майстра спорту СРСР. Також у цьому році пара стала чемпіонами України з акробатики, чемпіонами фінальних змагань Спартакіади України, другими в змаганнях VІІІ Всесоюзної літньої спартакіади профспілок, чемпіонами Добровільного спортивного товариства «Буревісник».

У 1972 р. пара Віктор Бедрацький та Віра Дяченко стали переможцями кубку УРСР і ряду змагань, які проводились по лінії СКА. У 1973р. пара стала срібними призерами Кубка УРСР, а також переможцями традиційної телевізійної зустрічі між збірними командами Київ-Львів-Дніпропетровськ.

Після завершення спортивної кар’єри Віра Дяченко довгий час працювала на посаді вчителя фізичного виховання, а в останні свої роки  - на посаді інструктора з фізичної культури у дитячому садочку.

Своє життя Віра Іванівна присвятила не лише спорту, а передусім і своїй сім’ї, адже вона була дбайливою мамою для діточок та турботливою дружиною для чоловіка.

Священик освятив пам’ятну дошку, яку відкрили рідні Віри Іванівни.

Її чоловік Володимир Іванович розповів, що його дружина Віра була життєрадісною і енергійною людиною.


«Ця пам’ятна дошка буде завжди нагадувати, що івано-франківці повинні пишатися своєю відомою спортсменкою, яка також була чудовою матір’ю, дружиною, і надзвичайною людиною» - сказав Володимир Дяченко.