У червні 2022 року Василь Матвіїв пішов добровільно у 10 окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс». Був водієм кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А4267. 5 місяців перебував у гарячих бойових точках України, а саме в Соледарі, Покровську, Кураховому.

Василь загинув поблизу населеного пункту Миколаївка Бахмутського району під час мінометно-артилерійського обстрілу, завданого військовими ворожими формуваннями російської федерації.

Нагороджений відзнакою «За честь і звитягу» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Сьогодні ми не лише вшанували пам'ять воїнів-героїв, а й знову нагадали собі про жахливу ціну війни та непоправні втрат. Василь Матвіїв та Віталій Сенюк, які віддали своє життя, залишають по собі сум, пам'ять і біль.... 

ВІЧНА СЛАВА ПОЛЕГЛИМ ГЕРОЯМ!!!

Нехай їхні душі спочивають у вічному спокої. 

Віталій Дзібій — у нього за плечима своя життєва історія. Із 2014-го активний член «Спілки волонтерів Прикарпаття». Із початку повномасштабного вторгнення рф днював і ночував в обласному волонтерському штабі, сортуючи, складаючи гуманітарні вантажі. У грудні 2022 р. добровільно пішов на фронт захищати Україну. Спочатку воював у складі 1-го полку спецпризначення Штурмовий полк НПУ «Сафарі». Згодом перейшов у 78 окремий десантно-штурмовий полк ЗСУ. Солдат-гранатометник. Виконував дуже складні бойові завдання у найгарячішому напрямку на Запоріжжі – поблизу м. Оріхів та с. Роботине.

Помер 06.08.2023 унаслідок поранення, отриманого в бою біля міста Оріхів Запорізької області. Нагороджений відзнакою міського голови Івано-Франківська – «За  честь і звитягу» (посмертно). 

Привітним, веселим, життєрадісним, безвідмовним, завжди готовим прийти на допомогу  – саме таким його  запам’ятають у громаді.

Спільно давайте пам'ятати, вшановувати і продовжувати віддавати належне тим, хто пішов від нас. Нехай кожна наша дія додасть важливості та насиченості нашому життю.

Вічна пам'ять тим, чиє життя припинилося, але живе в наших серцях та спогадах. 

Слава і вічна пам’ять Герою! 

Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю справжніх Героїв України. 

Мельничук Йосиф Михайлович – Захисник України, з першого моменту вторгнення він без сумнівів був готовий захищати державу. Старший стрілець 2-го відділення 78-го батальйону 102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина. Загинув 6 грудня 2022 року в результаті ворожого артилерійського обстрілу поблизу Гуляйполя, Пологівський район, Запорізька область. Нагороджений медаллю "За честь і звитягу" і "За заслуги перед Прикарпаттям".

Цюра Павло Петрович - Захисник України, який 30 років свого життя віддав українській армії, ставши ветераном військової служби. В квітні 2022 року вступив в добровольчий батальйон Карпатська Січ. Carpathian Sich, брав участь у боях на харківському напрямку. Був на посаді начальника радіаційного,хімічного і біологічного захисту у в/ч А4599. 10 вересня 2022 року помер у місті Барвінкове Харківської області від серцевої недостатності.

Їхні душі спочивають у вічному спокої, а вони, як справжні герої, залишаються живими в наших серцях та пам'яті. Вічна слава полеглим Героям! 

На анотаційних дошках ви знайдете не лише їхні імена, але й віддані серця, мрії та надії, які супроводжували цих великих героїв на шляху служіння Батьківщині. Ці дошки — не просто відзнака, вони є способом навічно зафіксувати в пам'яті нашу величну повагу і вдячність.

Олександр Сергійович Єремягін - головний сержант 1 десантно-штурмувого взводу 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої ДШБ Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Він завжди вірив у принцип "Ніхто крім нас!".

Боронив та захищав нашу землю в складі 80-ї ДШВ та в найгарячіших точках бойових дій, включаючи Миколаїв, Херсон, Харків, Лисичанськ і Донецьку область. 

14 грудня 2022 року внаслідок ушкодження від вибухів та осколків під час військових дій поблизу Торського, Крематорського району Донецької області, герой загинув...

Мазур Віталій Анатолійович - був командиром взводу. До війни був приватним підприємцем в Івано-франківську, мав власний бізнес зі садово-городнім інвентарем.

На війну пішов, отримавши повістку 26 жовтня 2022р., одразу на нульову позицію. Загинув 10 травня 2023р. біля м. Бахмут, Донецької області потрапивши під прямий артилерійський обстріл противника. 

Сьогодні ми не лише вшанували пам'ять героїв, а й знову нагадали собі про ціну війни та втрат. Олександр Єремягін та Віталій Мазур, які віддали своє життя, залишають за собою біль...

Кожен слід на дошці — це нагадування про те, як кожен герой приніс жертву заради нашої свободи.

ВІЧНА СЛАВА ПОЛЕГЛИМ ГЕРОЯМ!!!

Нехай їхні душі відпочивають у вічному спокої. 

Сьогодні, на фасаді Ліцею №16 відбулось відкриття анотаційної дошки захиснику України Назарію Лугарєву!

Назарій Лугарєв з початком російського вторгнення зголосився до оборони України. Брав участь у боях в Запорізькій області як головний сержант 1-го стрілецького взводу 2-ої стрілецької роти 78-го окремого батальйону 102-ої бригади Територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського.

Героїчно загинув під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу поблизу м.Гуляйполе Запорізької області.

Його величний вчинок залишиться назавжди в наших серцях. Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям, спільно переживаючи цей тяжкий момент. 

Нехай земля йому буде пухом, а пам'ять про нього буде невмирущою.