8 вересня, відбулося відкриття анотаційної дошки захиснику України, бойовому медику ВАСИЛЮ КУЦІЮ у Ліцей 18 Івано-Франківської міської ради

Василь Куцій був скромним добряком, людиною з відкритою душею. По-батьківськи опікувався братовою та маленьким племінником, коли брата забрали на війну. 

«Він - легенда! Залишався з усмішкою на обличчі й жартував до останнього дня», - згадує його подруга Ліза Сончак.

У травні 2022 р. подався добровольцем на війну. У званні молодшого сержанта був призначений на посаду бойового медика механізованого взводу 30-ї окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького і брав участь у бойових діях на Донеччині.

Гордився гаслом: «3 Божою милістю - до перемоги!». 

Під час штурмових дій поблизу с.Мазанівка Краматорського району Донецької області 9 вересня 2022 року Василь Куцій загинув.

Загинув, як Герой, бо у його серці разом із заповітами Великого Кобзаря жила справжня, непідробна любов до Вітчизни.

Посмертно нагороджений відзнакою міського голови Івано-Франківська «За честь і звитягу».

Вшанували пам'ять Василя Гуцуляка - захисника України, старшого сержанта 109-го батальйону 10 ОГШБр. На превеликий жаль Василь героїчно загинув під час артилерійського обстрілу поблизу Миколаївки.

Батьки, рідні й близькі з болем у серці згадують Василя. Адже рани від втрати ще болять у кожного.

«Він був дуже доброю людиною та залишив хорошу пам'ять про себе. Завжди був добрим, щирим, життєрадісним. Любив всім допомагати, нікому не відмовляв», - пригадує Василя Гуцуляка його дружина Уляна.

Наш обов’язок пам’ятати й шанувати всіх і кожного, хто віддав своє життя за свободу й незалежність України. У повсякденних молитвах ми згадуємо кожного полеглого Героя та молимось за їхні душі.

У Тисменичанах в рамках програми «Івано-Франківськ – місто Героїв» відкрили пам’ятні дошки одразу для 8 полеглих Героїв: Степану Чуйку, Роману Шимановському, Любомиру Лукачу, Дмитру Горбейчуку, Володимиру Кушнірчуку, Василю Кучераку, Руслану Смеречуку, Володимиру Козаку.

Ми бережемо пам'ять про наших загиблих захисників. На жаль, громада вже втратила на московсько-українській війні 304 наших бійців. Дуже важливо вшановувати пам'ять кожного. У День прапора, перед Днем Незалежності відкрили анотаційні дошки на фасаді ліцею, де свого часу вчилися самі Герої, а тепер навчаються їхні діти.. 

Ми маємо шанувати подвиг кожного. Тому програма «Івано-Франківськ – місто Героїв» працює, щоб в кожному селі, де загинув наш воїн, в кожному мікрорайоні відкривалися анотаційні дошки та зберігалась пам'ять у віках. Щоб мешканці громади пам’ятали, яка ціна нашої незалежності, яка ціна нашого українського прапора

«Тарас завжди був вільним, є вільним, щирим, бешкетним, найкращим сином, який може бути у батьків. Історія не має зворотнього часу. Ми можем лиш здогадуватись задаючи питання «Якби?» - Якби готувалися не до шашликів, а до оброни? Якби не знищували ракетні програми, а створювали? Якби не малороси прийшли до влади, а українські патріоти? Але маємо те, що маємо. Сотні тисяч загиблих цивільних, десятки тисяч загиблих воїнів, тисячі викрадених дітей, руйнацію, знищені покоління, які більше ніколи не почують від своїх ненароджених дітей слова «тато» чи «мама», - говорить батько полеглого Героя Володимир Стахів.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету, Указом Президента України №148/2023 від 14.03.2023 р. юного патріота було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно. Також, з нагоди Дня Героїв, Тараса нагороджено відзнакою міського голови м.Івано-Франківська «За честь і звитягу» посмертно.

Ми можемо зробити для Тараса лише кілька речей: насамперед молитися за душу нашого Героя, творити пам‘ять в таких анотаційних дошках, фільмах, книгах, допомагати військовим і жити гідним життям. Тому я закликаю це робити кожного дня. Дякую родині, дякую школі. Дуже хочу, щоб на цій школі та на всіх школах нашого міста не доводилось більше відкривати анотаційні дошки.

Нехай всі повертаються живі, неушкоджені та з Перемогою! 

Триває десятий рік незламної боротьби українського народу зі злом. Зі злом неспровокованої війни росії проти України, зі злом щоденного терору мирних міст і сіл, зі злом геноциду проти кожного українця.

Сергій Батюк був випускником університету. Він був добрим спеціалістом своєї справи - інженер електропостачання та електрообладнання. В перші дні повномасштабного нападу росії він добровольцем записався в лави Збройних Сил України. 25 лютого 2022 року склав присягу на вірність Батьківщині. Хоча раніше не служив у війську, він був впевнений у тому, що його знання і досвід в різних галузях електротехніки, зв'язку допоможуть здолати ворога, щоб захистити сім'ю і Україну. Він готовий був виконувати надскладні технічні завдання на фронті. Загинув після виконання одного з таких завдань на лінії вогню в День Конституції України 28 червня 2022 року з двома побратимами Ігорем Ходаком і Максимом Руденком такими ж патріотами і відданими громадянами.

За проявлені доблесть, мужність і відвагу, за вагомий вклад у боротьбу з російським агресором у російсько-українській війні Батюк Сергій Володимирович нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України "Сталевий хрест", відзнакою Президента України — медаллю "Захиснику Вітчизни", медаллю "За заслугами перед Прикарпаттям", відзнакою Івано-Франківського міського голови "За честь і звитягу", нажаль посмертно.