Івано-Франківськ - місто героїв

На фасаді Крихівецького ліцею відкрили дошку Роману Дземану

Четвер, 1 вересня 2022
На фасаді Крихівецького ліцею відкрили дошку Роману Дземану
На фасаді Крихівецького ліцею відбулося відкриття та освячення анотаційної дошки захиснику України – Роману Дземану.

Роман народився у Крихівцях 24 квітня 1987 року у відомій крихівецькій родині ДЗЕМАНІВ. Закінчив Крихівецьку школу, згодом – Київський економічний інститут менеджменту. Із 2010 р. працював на Державному підприємстві «Антонов», який є флагманом авіабудування України.  Із початком подій на Майдані був його активним учасником. 

Роман з початком подій на Майдані був його активним учасником, а у вересні 2014-го отримав повістку та без вагань відправився у зону АТО. За час служби у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади пройшов найгарячіші точки. На жаль, у серпні 2016-го Романа контузило, через що не міг продовжувати службу, але, попри це завжди вів активне громадське життя, був учасником Крихівецької та Івано-Франківської спілки АТО, член виконкому Крихівецької сільради у 2017–2018 р.

Сержант Роман Дземан був серйозним у справі, але веселим у житті, тому і друзів у нього було багато. За друзів і побратимів він і віддав життя. Бувши сапером-розвідником, разом з іншими військовослужбовцями 68 окрема єгерська бригада висунулись для розвідки на нові нейтральні позиції, де Роман і натрапив на «керовану міну». Хлопець прикрив своїм тілом інших та загинув 5 травня під Вугледаром Донецької області.

Ціною власного життя Роман врятував своїх побратимів від неминучої смерті. 

Наш обов’язок шанувати та пам’ятати, яка висока ціна кожного відвойованого клаптика нашої неньки-України

В пам`ять про захисника України Віталія Василика!

Вівторок, 23 серпня 2022
В пам`ять про захисника України Віталія Василика!
Наше життя вже ніколи не стане таким, як було раніше. 24 лютого, день, що змінив нас. День, який триває до сьогодні. День, що дав зрозуміти – немає нічого важливішого за мирне небо та живих і здорових рідних поруч.

Саме 24 лютого розпочалось повномасштабне вторгнення, і задля збереження та відвоювання «свого», багато хто без вагань вирішив піти на захист держави

Кращі сини й дочки України хоробро й без зволікань стали на захист рідної землі. Від так, очікувана ворогом триденна операція перетворилася вже на шестимісячну війну! Війну, яка на жаль забирає життя у хоробрих воїнів та захисників України.  

Сьогодні незвичайний день, адже вся країна відзначає День Державного Прапора України. Саме тому сьогодні в Івано-Франківську в рамках програми "Івано-Франківськ – місто героїв" відкрили та освятили анотаційну дошку на фасаді Ліцей 18 Івано-Франківської міської ради Герою України – Віталію Василику, старшому солдату ЗСУ. 

Василик Віталій Володимирович народився 30 травня 1985 р. в м. Івано - Франківську. В 1992 р. пішов навчатись до СЗШ 18, в якій провчився 8 років, після закінчення школи вступив до ВПУ 13.  

Закінчивши навчання, пішов до лав Збройних Сил України де прослужив 1 рік. Після армії працював, а коли в 2014 р. росія порушила наш суверенітет, то без вагань пішов служити в АТО, де пробув з 2015-2016 р., був учасником бойових дій, за що отримав нагороди.  

Повернувшись додому, жив звичним життям, допоки не розпочалось повномасштабне вторгнення росії в Україну. Не задумуючись, Віталій пішов на фронт добровольцем, де був пліч-о-пліч з бойовими побратимами на захисті нашої держави. 25 березня сталося непоправне, Віталій загинув під Бахмутом. 

Сьогодні ми вшановували  пам'ять хороброго захисника, що ціною власного життя у перші дні став на захисті України, – Вiталiя Василика.  
Допоки ми живі – житиме пам'ять про наших героїв. Василик Віталій, з меморіальної дошки пам'яті щодня зустрічатиме поглядом учнiв та працівників ліцею, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній, квітучій Україні.

Андрій Януш - старший солдат 80 окремої десантноштурмової бригади

Понеділок, 8 серпня 2022
Андрій Януш - старший солдат 80 окремої десантноштурмової бригади
Молодий парубок, який цього року мав відзначити своє 23-річчя, віддав своє життя за нашу волю та незалежність. 

Закінчивши навчання охоче призвався на строкову військову службу до Збройних Сил України. Спочатку проходив навчання в м. Житомир у військовій частині  №199, після чого був переведений в 80 десантно - штурмову бригаду у м. Львів. Після 4-х місяців служби підписав військовий контракт на безпілотника. Стрімко просувався по військовій кар'єрі, виконав 11 стрибків з парашутом. Згодом отримав звання старшого солдата!

Після проходження спеціальної підготовки відправився у зону проведення АТО, де 9 місяців боронив нашу землю на Луганщині. Отримав грамоту за зразкове виконання поставлених задач, відповідальне ставлення до служби, а також став ветераном війни та учасником бойових дій.

З початком російсько-української війни був у числі перших мобілізованих. Мужньо і віддано боровся за незалежність країни, якій склав військову присягу.

Загинув 25 лютого 2022 року під Миколаєвом, внаслідок авіаційної атаки російських окупантів, отримавши травму несумісну з життям.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня  — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Похований 4 березня 2022 року на Алеї Слави в селі Чукалівка Івано - Франківської області.

Андрій залишив після себе мрії, які не встиг втілити в життя, в тому числі створення сім'ї з коханою дівчиною. Незважаючи на всі труднощі в житті, він залишався доброю, щирою та оптимістичною людиною в пам'яті кожного.

Вічна слава Герою України!

Пам'ятна дошка захиснику Юрію Чопику

П’ятниця, 29 липня 2022
Пам'ятна дошка захиснику Юрію Чопику
В рамках програми "Місто героїв" відкрили та освятили анотаційну дошку випускнику Івано-Франківського ліцею №17,  герою Юрію Чопику.

У липні 2015 р. був мобілізований та проходив службу на посаді старшого інспектора прикордонної служби Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби Україні. Приймав участь у бойових діях в зоні АТО/ООС на сході України. В серпні 2015 р. йому присвоєно чергове військове звання лейтенант.

У 2017 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Зарубіжна реформаторська педагогіка в оцінках українських науковців (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)», співавтор двох підручників, словника та чотирьох посібників з латинської мови.

У 2020 р. підписав контракт на проходження служби у складі 80-ої окремої десантно-штурмової бригади з місцем дислокації м. Львів, заступник командира мінометної батареї.

Указом Президента України від 21.04.2022 № 268/2022 за особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). 

Юрій Чопик любив неформально спілкуватися зі студентами, жартувати, часто разом відвідували різні музеї, подорожували. 

Під час довгострокової відпустки у 2021 приходив на кафедру, навіть провів практичне заняття зі студентами. Вже знаючи, що через день-два піде на військову службу, не полишав дистанційної роботи, складав тести, укладав методичні вказівки та редагував посібник для фізтерапевтів. Всім своїм оточуючим, знайомим, колегам та студентам запам’ятався як позитивна, завжди усміхнена людина. 

Ціною свого життя в цій страшній війні, Юрій Степанович, єдиний син у батьків, захищав кожного з нас, нашу землю, наших і своїх двох дітей, які залишились без тата.

Загибель Юрія –  це велика втрата для сім‘ї та міста, адже без батька залишились донечка та синочок, а працівники Івано-Франківського національного медичного університету – без чудового та освіченого колеги.

Щодня ми повинні усвідомлювати, якою дорогою була ціна українців на шляху до свободи та незалежності. Вшановуючи пам‘ять нашим героям – ми дякуємо їм за віддане життя на шляху до перемоги.

У селі Братківці освятили пам'ятну дошку на честь священика Православної Церкви України митрофорного протоієрея о. Романа Олексюка

Субота, 29 січня 2022
У селі Братківці освятили пам'ятну дошку на честь священика Православної Церкви України митрофорного протоієрея о. Романа Олексюка
Сьогодні виповнився рік з часу смерті о. Романа. На подвір`ї рідного йому храму Успіння Пресвятої Богородиці зібралося чимало рідних отця та близьких духівників. Участь у поминальній панахиді взяли і заступник міського голови Віталій Федорів, староста села Назарій Рибак та керівник секретаріату міської ради Станіслав Козлов.

Добре ім`я о. Романа Олексюка відоме не тільки в рідному селі, але й у цілій Івано-Франківсько-Галицька єпархія УПЦ ПЦУ.

о. Роман був ініціатором та будівничим величних храмів у с. Буківці, с. Слобідка, та с. Братківці, на фасаді якого сьогодні і освятили пам`ятну дошку.

Як згадав у словах декан Тисменицький ПЦУ о. Василь Качур - основною мрією його було побачити самостійну помісну Православну Церкву України.