На фасаді Івано-Франківського університету нафти і газу, в рамках міської програми "Івано-Франківськ - місто героїв", відкрили анотаційну дошку Василю Степановичу Бойку. Він був видатним науковцем в галузі видобування та розробки нафтових і газових родовищ, педагогом, громадсько-культурним і просвітянським діячем, доктором технічних наук, професором ІФНТУНГ. Сьогодні символічна дата - 80 років від його дня народження.

Дружина Василя Бойка пані Надія говорить про чоловіка як про чуйну, справедливу людину, найкращого батька та дідуся. «Дуже любив усіх, а найбільше любив науку. Він був залюблений в науку. Постійно в його руках була ручка і книжка. Він постійно писав. І результат його роботи понад 570 праць, 64 книжки, 38 підручників», - розповідає Надія Бойко. 

Професор ІФНТУНГ, завідувач кафедри вищої математики Василь Мойсишин розповідає про колегу, як про видатного науковця, чий доробок вражає. Разом з Василем Бойком у 2017 році отримали Державну премію України у галузі науки і техніки. «Він зробив багато добрих справ і в громадській роботі в тому числі. Багато років був очільником міського об’єднання «Просвіта» ім. Т. Шевченка і сприяв розширенню українського простору, що дуже важливо й зараз, бо ми не маємо права програти в інформаційній війні», - пригадує Василь Мойсишин.

Ректор ІФНТУНГ Євстахій Крижанівський зауважує, що Василь Бойко залишив для майбутніх поколінь велику пам'ять про себе у своїх працях. «В його світлій голові народжувались прекрасні ідеї задля нашої незалежної держави й енергетичної безпеки. Цінність його праці ми як ніколи відчуємо тепер, коли будемо відбудовувати Україну та шукати джерела енергетичної безпеки. Тоді будемо згадувати, що вчений Василь Бойко це Прометей, який своїми працями приносить тепло і світло в наші домівки»

Пан Василь був дуже світлою людиною, інтелігентною, відповідально, з якою було приємно спілкуватися.

Сьогодні на фасаді ліцею № 15 відкрили анотаційну дошку загиблому захиснику, добровольцю ЗСУ Володимиру Дутчаку!

Володимир Дутчак не мав військогового досвіду, він не мав військового зобов'язання, однак у березні 2022 року він проявив неабияку мужність - добровільно став на захисті своєї Вітчизни!

Володимир щойно почав будувати своє особисте життя, одружився, у 2019 році у нього народилася донечка. Він, як і більшість чоловіків нашого краю, спокійно працював у сусідній Польщі, хотів забезпечити сім'ю. Однак коли ворог зухвало вдерся в Україну Володимир не задумуючись зголосився до Збройних Сил.

Герой загинув 10 квітня 2022 року у Донецькій області.

Сьогодні про нього тепло і щиро згадували на подвір'ї Івано-Франківського ліцею № 15. Саме тут пройшли Володимирові юні роки. Тут формувався його характер честі та справедливості. Тепер він стане символом для кожного учня!

На фасаді Крихівецького ліцею відбулося відкриття та освячення анотаційної дошки захиснику України – Роману Дземану.

Роман народився у Крихівцях 24 квітня 1987 року у відомій крихівецькій родині ДЗЕМАНІВ. Закінчив Крихівецьку школу, згодом – Київський економічний інститут менеджменту. Із 2010 р. працював на Державному підприємстві «Антонов», який є флагманом авіабудування України.  Із початком подій на Майдані був його активним учасником. 

Роман з початком подій на Майдані був його активним учасником, а у вересні 2014-го отримав повістку та без вагань відправився у зону АТО. За час служби у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади пройшов найгарячіші точки. На жаль, у серпні 2016-го Романа контузило, через що не міг продовжувати службу, але, попри це завжди вів активне громадське життя, був учасником Крихівецької та Івано-Франківської спілки АТО, член виконкому Крихівецької сільради у 2017–2018 р.

Сержант Роман Дземан був серйозним у справі, але веселим у житті, тому і друзів у нього було багато. За друзів і побратимів він і віддав життя. Бувши сапером-розвідником, разом з іншими військовослужбовцями 68 окрема єгерська бригада висунулись для розвідки на нові нейтральні позиції, де Роман і натрапив на «керовану міну». Хлопець прикрив своїм тілом інших та загинув 5 травня під Вугледаром Донецької області.

Ціною власного життя Роман врятував своїх побратимів від неминучої смерті. 

Наш обов’язок шанувати та пам’ятати, яка висока ціна кожного відвойованого клаптика нашої неньки-України

Молодий парубок, який цього року мав відзначити своє 23-річчя, віддав своє життя за нашу волю та незалежність. 

Закінчивши навчання охоче призвався на строкову військову службу до Збройних Сил України. Спочатку проходив навчання в м. Житомир у військовій частині  №199, після чого був переведений в 80 десантно - штурмову бригаду у м. Львів. Після 4-х місяців служби підписав військовий контракт на безпілотника. Стрімко просувався по військовій кар'єрі, виконав 11 стрибків з парашутом. Згодом отримав звання старшого солдата!

Після проходження спеціальної підготовки відправився у зону проведення АТО, де 9 місяців боронив нашу землю на Луганщині. Отримав грамоту за зразкове виконання поставлених задач, відповідальне ставлення до служби, а також став ветераном війни та учасником бойових дій.

З початком російсько-української війни був у числі перших мобілізованих. Мужньо і віддано боровся за незалежність країни, якій склав військову присягу.

Загинув 25 лютого 2022 року під Миколаєвом, внаслідок авіаційної атаки російських окупантів, отримавши травму несумісну з життям.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня  — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Похований 4 березня 2022 року на Алеї Слави в селі Чукалівка Івано - Франківської області.

Андрій залишив після себе мрії, які не встиг втілити в життя, в тому числі створення сім'ї з коханою дівчиною. Незважаючи на всі труднощі в житті, він залишався доброю, щирою та оптимістичною людиною в пам'яті кожного.

Вічна слава Герою України!