Сьогодні на фасаді ліцею № 15 відкрили анотаційну дошку загиблому захиснику, добровольцю ЗСУ Володимиру Дутчаку!

Володимир Дутчак не мав військогового досвіду, він не мав військового зобов'язання, однак у березні 2022 року він проявив неабияку мужність - добровільно став на захисті своєї Вітчизни!

Володимир щойно почав будувати своє особисте життя, одружився, у 2019 році у нього народилася донечка. Він, як і більшість чоловіків нашого краю, спокійно працював у сусідній Польщі, хотів забезпечити сім'ю. Однак коли ворог зухвало вдерся в Україну Володимир не задумуючись зголосився до Збройних Сил.

Герой загинув 10 квітня 2022 року у Донецькій області.

Сьогодні про нього тепло і щиро згадували на подвір'ї Івано-Франківського ліцею № 15. Саме тут пройшли Володимирові юні роки. Тут формувався його характер честі та справедливості. Тепер він стане символом для кожного учня!

На фасаді Крихівецького ліцею відбулося відкриття та освячення анотаційної дошки захиснику України – Роману Дземану.

Роман народився у Крихівцях 24 квітня 1987 року у відомій крихівецькій родині ДЗЕМАНІВ. Закінчив Крихівецьку школу, згодом – Київський економічний інститут менеджменту. Із 2010 р. працював на Державному підприємстві «Антонов», який є флагманом авіабудування України.  Із початком подій на Майдані був його активним учасником. 

Роман з початком подій на Майдані був його активним учасником, а у вересні 2014-го отримав повістку та без вагань відправився у зону АТО. За час служби у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади пройшов найгарячіші точки. На жаль, у серпні 2016-го Романа контузило, через що не міг продовжувати службу, але, попри це завжди вів активне громадське життя, був учасником Крихівецької та Івано-Франківської спілки АТО, член виконкому Крихівецької сільради у 2017–2018 р.

Сержант Роман Дземан був серйозним у справі, але веселим у житті, тому і друзів у нього було багато. За друзів і побратимів він і віддав життя. Бувши сапером-розвідником, разом з іншими військовослужбовцями 68 окрема єгерська бригада висунулись для розвідки на нові нейтральні позиції, де Роман і натрапив на «керовану міну». Хлопець прикрив своїм тілом інших та загинув 5 травня під Вугледаром Донецької області.

Ціною власного життя Роман врятував своїх побратимів від неминучої смерті. 

Наш обов’язок шанувати та пам’ятати, яка висока ціна кожного відвойованого клаптика нашої неньки-України

Молодий парубок, який цього року мав відзначити своє 23-річчя, віддав своє життя за нашу волю та незалежність. 

Закінчивши навчання охоче призвався на строкову військову службу до Збройних Сил України. Спочатку проходив навчання в м. Житомир у військовій частині  №199, після чого був переведений в 80 десантно - штурмову бригаду у м. Львів. Після 4-х місяців служби підписав військовий контракт на безпілотника. Стрімко просувався по військовій кар'єрі, виконав 11 стрибків з парашутом. Згодом отримав звання старшого солдата!

Після проходження спеціальної підготовки відправився у зону проведення АТО, де 9 місяців боронив нашу землю на Луганщині. Отримав грамоту за зразкове виконання поставлених задач, відповідальне ставлення до служби, а також став ветераном війни та учасником бойових дій.

З початком російсько-української війни був у числі перших мобілізованих. Мужньо і віддано боровся за незалежність країни, якій склав військову присягу.

Загинув 25 лютого 2022 року під Миколаєвом, внаслідок авіаційної атаки російських окупантів, отримавши травму несумісну з життям.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня  — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Похований 4 березня 2022 року на Алеї Слави в селі Чукалівка Івано - Франківської області.

Андрій залишив після себе мрії, які не встиг втілити в життя, в тому числі створення сім'ї з коханою дівчиною. Незважаючи на всі труднощі в житті, він залишався доброю, щирою та оптимістичною людиною в пам'яті кожного.

Вічна слава Герою України!

В рамках програми "Місто героїв" відкрили та освятили анотаційну дошку випускнику Івано-Франківського ліцею №17,  герою Юрію Чопику.

У липні 2015 р. був мобілізований та проходив службу на посаді старшого інспектора прикордонної служби Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби Україні. Приймав участь у бойових діях в зоні АТО/ООС на сході України. В серпні 2015 р. йому присвоєно чергове військове звання лейтенант.

У 2017 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Зарубіжна реформаторська педагогіка в оцінках українських науковців (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)», співавтор двох підручників, словника та чотирьох посібників з латинської мови.

У 2020 р. підписав контракт на проходження служби у складі 80-ої окремої десантно-штурмової бригади з місцем дислокації м. Львів, заступник командира мінометної батареї.

Указом Президента України від 21.04.2022 № 268/2022 за особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). 

Юрій Чопик любив неформально спілкуватися зі студентами, жартувати, часто разом відвідували різні музеї, подорожували. 

Під час довгострокової відпустки у 2021 приходив на кафедру, навіть провів практичне заняття зі студентами. Вже знаючи, що через день-два піде на військову службу, не полишав дистанційної роботи, складав тести, укладав методичні вказівки та редагував посібник для фізтерапевтів. Всім своїм оточуючим, знайомим, колегам та студентам запам’ятався як позитивна, завжди усміхнена людина. 

Ціною свого життя в цій страшній війні, Юрій Степанович, єдиний син у батьків, захищав кожного з нас, нашу землю, наших і своїх двох дітей, які залишились без тата.

Загибель Юрія –  це велика втрата для сім‘ї та міста, адже без батька залишились донечка та синочок, а працівники Івано-Франківського національного медичного університету – без чудового та освіченого колеги.

Щодня ми повинні усвідомлювати, якою дорогою була ціна українців на шляху до свободи та незалежності. Вшановуючи пам‘ять нашим героям – ми дякуємо їм за віддане життя на шляху до перемоги.