У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку командиру 49-го стрілецького батальйону 93-ї ОМБр ЗСУ «Карпатська Січ» Олегу Куцину.

Пам’ятний знак розмістили на стіні Центру патріотичного виховання імені Степана Бандери.

«Зважаючи на те, що Олег народився у Франківську, він тут навчався в університеті нафти і газу. Ми вирішили, що такій знаковій постаті дуже важливо у Центрі Степана Бандери. Він завжди говорив, що він націоналіст і послідовник ідей Степана Бандери», - розповідає Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.

Франківець Олег Куцин ще з юних років був націоналістом. Боротьба за незалежну і демократичну Україну стала його свідомим вибором життя. Був учасником кількох революцій. А на початку 2000-х років Олег Куцин вступив до лав ВО «Свобода».

«Це була людина, яка мала відповідне виховання в своїй родині, завдячуючи своїм батькам. І вже після всіх революцій – Помаранчевої, революції на граніті, Олег Куцин створив і очолив спочатку чоту, потім роту «Карпатська Січ», - розповідає побратим Олега Куцина Олег Тягнибок.

З початком війни на сході у 2014-му році Олег Куцин організував волонтерську групу, яка збирала і доставляла допомогу українським військовим у район Слов’янська Донецької області. Того ж року створив та очолив окрему добровольчу чоту «Карпатська Січ», яку пізніше розширив до роти. Людина слова, людина честі – так відгукуються про Олега Куцина побратими та ті, хто був знайомий з Героєм особисто.

«Коли перед Днем Незалежності була хода, я бачила як Олега сприймали хлопці, які з ним воювали ще після 2014 році. Це не можливо підробити. Це було в його очах. І саме тому Олегу було легко після повномасштабного вторгнення зорганізувати наново батальйон», - згадує народна депутатка України Оксана Савчук.

Сьогодні йому було би 57. У День народження Героя про його подвиги та звитягу згадує батько.

«І смуток, і гордість за сина. Важко говорити в такий час для мене сумний. Ми втратили, і Україна дуже великого патріота. Він все життя боровся за незалежність України», - розповідає батько загиблого Олега Куцина Іван Куцин.

Батько Олега Куцина отримав відзнаку міста. За сина, посмертно. Олег Куцин став почесним громадянином міста Івано-Франківськ.

На фасаді Ліцей 6 імені Івана Ревчука Івано-Франківської міської ради відкрили та освятили анотаційну дошку загиблому на війні захиснику України—Роману Душенку!

Роман Душенко народився в Опришівцях 3 травня 1982 року. Навчався у цій школі 9 класів, після чого поступив в училище № 3, а згодом у коледж. Служив в армії. Працював за професією столяра, а пізніше на «Першому віконному заводі» майстром дерев’яного цеху та на приватному підприємтстві.

З травня 2015 року Роман був призваний на службу в АТО, де брав участь в антитерористичних операціях в Донецькій області, де прослужив 1 рік та два місяці. 

Після повернення з АТО продовжував працювати на роботі та поступив на навчання в Івано-Франківський навчально-науковий інститут менеджменту ЗУНУ.

24 лютого 2022 року, коли війна увірвалася на українську землю, Роман на другий же день пішов виконувати свій громадянський обов’язок. Два місяці служив в роті охорони нашого міста. Пізніше в частині 10 Гірсько- Штурмова Бригада, а потім був переведений у Донецьку та Луганську область у бригаду 109 батальйону.

28 червня трагічно загинув у бою за Україну від вибухової травми, поранення від осколків не сумісні з життям, біля села Миколаївка Луганської області.

Роман був справжнім патріотом, який любив Україну і захищав її до останнього подиху та щиро вірив в перемогу. Його життя обірвалося, але пам'ять про нього завжди житиме у наших серцях. Хай щасливою буде душа нашого Героя у вічності.

Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть молоді люди, то говорити важко і боляче вдвічі.

Сьогодні на фасаді фахового коледжу технологій та бізнесу з’явиться пам’ятна дошка, яка буде нагадувати нам про війну, про смерть, про материнське і людське горе…

Сьогодні в Івано-Франківську відбулось відкриття та посвячення пам‘ятної дошки Михайлові Неспяку — захиснику України солдату 10 Гірсько- Штурмова Бригада, який героїчно загинув на Луганщині, захищаючи нашу державу від ворога.

Анотаційна дошка встановлена на стіні Івано-Франківський фаховий коледж технологій та бізнесу, де Михайло раніше викладав фізичне виховання.

Одразу у перші дні війни , 2 березня 2022 року, Михайло пішов у Збройні сили України, щоб знову захищати рідну землю від російського агресора, а 7 березня у їхній сім’ї народився другий син – Методій, який так і не побачив батька. Виконуючи бойове завдання, Михайло з побратимами 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади потрапили під мінометний і танковий обстріл, у якому отримав несумісне з життям осколкове поранення. Загинув Герой 2 липня 2022 року неподалік села Миколаївка Луганської області.

Неспяк Михайло був справжнім чоловіком і захисником як своєї сім’ї, так й українського народу, усміхненою і привітною Людиною, готовою прийти на допомогу кожному. Він був справжнім патріотом, який любив Україну і захищав її до останнього подиху. Його життя обірвалося , але пам'ять про нього завжди житиме у наших серцях. Хай щасливою буде душа нашого Героя  Михайла у вічності. 

Царство Небесне герою.

Свіча пам‘яті назавжди горітиме у наших серцях!

В Івано-Франківську відкрили пам'ятні таблиці захисникам України Назарію Дичуку та Ігорю Тюшці. Вище професійне училище №21 м.Івано-Франківська було місцем, де хлопці здобували свій професійний фах. Однак з початком російської агресії обидва невагаючись стали на захисті своєї Батьківщини, за яку й віддали своє життя.

Назарій Дичук - старший солдат у 15 окремий гірсько-штурмовий батальйон

Ігор Тюшка - солдат у 80 окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ

«Ми продовжуємо програму «Івано-Франківськ – місто Героїв», відкриваючи анотаційні дошки тим Героям, які загинули в московсько-українській війні. На жаль, дуже багато захисників з Івано-Франківська й області загинули за українську державу з 2014 року. По області вже понад 900 Героїв віддали своє життя за незалежність нашої держави. Тому наш обовя’зок зберегти пам'ять про них.  В анотаційних дошках ми зберігаємо цю пам'ять для учнів, для громади, для суспільства», - зазначив міський голова Руслан Марцінків.

В березні 2022 року Василь був мобілізований у Збройні Сили України. Захищав Вітчизну у складі інженерно-технічної роти 14-ї окремої механізованої бригади. Героїчно загинув при виконанні бойового завдання 20 травня на Донеччині.

«Хочу всім подякувати за співчуття. Але я горда за свого чоловіка. Він назавжди залишиться в наших серцях», - каже дружина Героя.

Вся громада сумує та співчуває родині Героя. Низький уклін вам і шана. Молимося за душу Василя Лялика та всіх наших захисників.

«Сьогодні ми тут на знак глибокої вдячності відвазі, сили духу і безстрашності. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять справжньому Герою. Який в боротьбі з московськими окупантами, захищаючи нашу землю, нас з вами, віддав найдорожче – своє життя. Наш Василь Лялик є нашим Героєм. Він був прикладом для всім. Дуже відповідальний, щирий, життєрадісний, вірний друг. Він завжди гордився тим, що він українець. А коли розпочалась війна – сказав: а хто, як не я», - пригадує директор Колодіївського ліцею Ольга Семанюк.

На жаль, громада з 2014 року понесла великі втрати – 162 мешканці громади віддали своє життя в московсько-українській війні.

"13 жовтня перед Покровою ми разом з рідними відвідали всі могили. Віддали шану, помолилися. Велика жертва. Але наш святий обов’язок – зберегти пам’ять і допомогти рідним. На всіх школах, училищах, університетах ми встановлюємо в рамках програми «Івано-Франківськ – місто Героїв» анотаційні дошки нашим Героям. Бо гордимося нашими відважними Воїнами. Адже завдяки їм, ми маємо спокій в українському тилу. Закликаю всіх допомагати нашим воїнам. Війна, на жаль, триває. Тому робімо все, щоб українська перемога була якнайшвидше. Низький уклін рідним!", - сказав міський голова Руслан Марцінків.

Похоронений Василь Лялик у рідному селі Колодіївка. Був одружений, виховував трьох синів.