Івано-Франківськ - місто героїв

У Франківську відкрили пам’ятну дошку співачці та педагогу Божені Антоневич

П’ятниця, 14 серпня 2015
У Франківську відкрили пам’ятну дошку співачці та педагогу Божені Антоневич
У Івано-Франківську на фасаді будинку Вороного, 3 становили анотаційну дошку українській співачці та педагогу  Божені Антоневич. Свого часу вона там жила понад 45 років. 

Її батько Андрій був директором Української аматорської трупи ім. І. Тобілевича. Вона навчалася музики у відділенні Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Станіславові ( тепер державне музичне училище ім. Д. Січинського ). Закінчила Станіславське музичне училище, Станіславський педагогічний інститут, Львівську державну консерваторію ім. М. Лисенка по класу сольного співу у Соломії Крушельницької. З 1953 року була викладачем класу вокалу Станіславського музичного училища та педагогічного інституту ім. В. Стефаника.

Викладацьку роботу поєднувала з концертною діяльністю. Божена була солісткою Львівської державної академічної капела “Трембіта”. Весь свій талант присвятила учням, які удостоєні високих звань і продовжують “школу Божени Антоневич” – це Ігор Семків, Марія Стеф’юк, Христина Фіцалович, Христина Михайлюк, Олена Житня-Кисельова, Олександр Максаков, Ольга Велка, Мирослав Петрик, Віолетта Дутчак, Христина та Марта Шевченко, Петро Чоловський, Світлана Гричко.

Священик освятив дошку. Відкрили пам’ятку рідні Божени, зокрема її син Володимир Олександрович. Він розповів, що мама дуже любила працювати й все інше у неї відходило на другий план.

“Цю дошку встановлюють для того, щоб люди пам’ятали вчителів, які починали професійний вокал у Івано-Франківську. На жаль, у радянські часи її прізвище свідомо плутали, чи ім’я не так називали. А тепер молодь буде знати, хто така Божена Антоневич”, – поділився він.

Серед присутніх на заході був вихованець співачки, начальник управління культури в Івано-Франківську, Заслужений артист України Мирослав Петрик. Він вдячний пані Божені за знання, які вона йому передала та вважає встановлення цієї анотаційної дошки надзвичайно потрібним.

“Вона зробила великий вклад у розвиток мистецького виховання, вокального співу і залишила по собі добий слід. Я гордий, що є її вихованцем. Своїм здобуткам я завдячую також їй”, – розповів співак.

Відбулося відкриття анотаційної дошки Павлу Добрянському

П’ятниця, 17 липня 2015
Відбулося відкриття анотаційної дошки Павлу Добрянському
17 липня 2015 р. за адресою вул. Шевченка, 78 на фасаді будинку, де жив і творив Павло Добрянський, було відкрито письменнику анотаційну дошку

Добрянський Павло Казимирович (1930-2011) - український письменник-гуморист, член Національної Спілки письменників України, лауреат літературної премії імені Василя Стефаника. 

Павло Добрянський народився у селі Тарасовці, що на Вінничині, 6 березня 1930 року.

Спочатку закінчив неповну середню школу, а потім Вінницьку фельдшерсько-акушерську школу. Три роки відфельдшерував у Мурафській дільничій лікарні, торуючи шлях до Львівського медінституту, по закінченні якого керував однією із аптек м. Івано-Франківська. Пізніше обійняв посаду відповідального секретаря обласної письменницької організації, яку очолював понад 15 років.

У 1962 році в Івано-Франківську побачила світ його перша гумористична збірка «Сиджу собі та й думаю». Окремі твори Павла Добрянського друкувалися російською, німецькою, угорською та молдавською мовами. Чи мало не всі літературні критики зійшлися на тому, що Павло Добрянський найкращий гуморист серед аптекарів і найкращий аптекар серед гумористів.

Останнім місцем роботи Павла Добрянського була посада заступника головного редактора славнозвісного літературно-художнього журналу «Перевал», що видається в Івано-Франківську.

Павло Добрянський - автор 20 книжок гумору, найвідоміші з яких «Чоколядовий капелюх», «Веселий аптекар» та «Кіндрат Гичка увіковічнюється» належать до золотого фонду української гумористичної літератури. Він - лауреат першого Всеукраїнського фестивалю гумору і сатири «Вишневі усмішки» (1980), обласної літературної премії ім. В. Стефаника (2003), міської премії ім. І. Франка (2006) за книгу гумору «Кіндрат Гичка увіковічнюється», «Всякий молодець на свій взірець».

Анотаційну дошку Павлу Добрянському встановлено в рамках ініційованої міською радою програми «Івано-Франківськ – місто героїв».

У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку Володимиру Любінцю

П’ятниця, 3 липня 2015
У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку Володимиру Любінцю
2 липня на фасаді Ради Івано-Франківської міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури відбулося відкриття анотаційної дошки заступнику голови Ради Товариства Володимиру Любінцю

Народився Любінець Володимир Федорович 15 серпня 1933 р. в с. Чернів Рогатинського району Івано-Франківської області.

Він розпочав трудову діяльність у 1953 р. на посаді завідуючого пересувним фондом Букачівської районної бібліотеки, пізніше був бібліотекарем, завідуючим клубом у різних селах Рогатинщини, а з 1966 р. – завідуючим Рогатинського районного відділу культури. З 1976 р. до червня 1987 р. очолював відділ культури Івано-Франківського міськвиконкому. З грудня 1987 р. до кінця свого життя – заступник голови Івано-Франківської обласної організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури.

У 1966 р. В.Любінець входив до складу оргкомітету Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. За його безпосередньою участю лише в Рогатинському районі створено 75 первинних організацій Товариства. В Івано-Франківську він активно поєднував роботу у відділі культури з пам’яткоохоронною діяльністю: з його ініціативи у місті впорядковувалися, реставрувалися і відновлювалися пам’ятки історії, культури та було встановлено ряд меморіальних дощок видатним діячам краю.

Завдяки старанням Володимира Любінця як заступника голови обласної ради Товариства взято на облік і під охорону держави понад 2000 пам’яток, значно розширені експозиції музеїв на громадських засадах та створено нові. З його ініціативи видано ряд путівників, проспектів, збірників з історії та етнографії краю, бібліографічних покажчиків місцевих істориків-краєзнавців. Він був організатором експедицій з вивчення середньовічних монастирів на території Прикарпаття. За ініціативою Володимира Федоровича у 1990 р. для кращих пам’яткоохоронців та краєзнавців засновано премію ім. Вагилевича, лауреатами якої вже стали 23 особи.

Держава високо оцінювала трудову і громадську діяльність Володимира Любінця. Йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України». Міністерство культури, Івано-Франківська облдержадміністрація неодноразово відзначали Володимира Федоровича грамотами. Його ім’я внесено до Книги почесних членів УТОПІК.

Пам’ять про Любінця Володимира Федоровича назавжди збережеться серед шанувальників української культури, усіх, хто його знав і працював з ним.

У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку воїну АТО Тарасу Шевченку

П’ятниця, 26 червня 2015
У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку воїну АТО Тарасу Шевченку
26 червня на фасаді Івано-Франківського ВПУ №13 відбулося відкриття анотаційної дошки Тарасу Шевченку, молодшому сержанту 72-ої окремої механізованої бригади, воїну АТО

Саме в цьому навчальному закладі з 1996 по 1999 р. навчався Шевченко Тарас Ярославович, який народився у 1981 р. у м. Івано-Франківськ. Він був молодшим сержантом, брав участь у військових діях на сході України. Воював у складі 72-ої окремої механізованої бригади.

Боєць прийняв останній бій 19 травня 2015 року в районі села Гранітне Волноваського району Донецької області. Під час зіткнення з ворогами України, івано-франківець отримав несумісні з життям травми від вибухів та осколків. Загинув Тарас у віці 34-х років. Поховали Героя у Дем’яновому Лазі. У полеглого бійця залишилися дружина Ірина, син Сергій та дочка Сніжана, мати і два брати.

Анотаційну дошку встановлено в рамках ініційованої міською радою програми «Івано-Франківськ – місто героїв».

В місті відкрили дошку загиблому в АТО Герою Михайлу Шемегінському-Нестеруку

Понеділок, 8 червня 2015
В місті відкрили дошку загиблому в АТО Герою Михайлу Шемегінському-Нестеруку
Михайло Шемегінський-Нестерук народився 28 листопада 1983 року в селі Гарасимів Тлумацького району Івано-Франківської області. 

Навчався у ПТУ №31 м. Городенка Івано-Франківської області.

Стайрший сержант спецпідрозділу "Беркут" УМВС України в Івано-Франківській області.

В правоохоронних органах з 2011 року, двічі майстер спорту України з пауерліфтингу.

6 червня 2014 року в ході АТО героїчно віддав своє життя у боротьбі за Україну на околиці м.Слов"янськ, коли терористи відкрили мінометний вогонь з місцевої церкви.

Похований 09.06.2014 року в Івано-Франківському Меморіальному сквері.

Вдома залишилась дружина і син Іван.

20 червня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальну цілісність України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений-нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).