Богдан Михайлович Волосянко – кандидат медичних наук, доцент Івано-Франківського національного медичного університету, заслужений працівник культури України. Народився у 1930 році у місті Варшава, де його батько Михайло Іванович Волосянко працював військовим лікарем. У 1940 році в сумнозвісні Катині побіля Козельська радянська влада стратила батька залишивши вдовою молоду дружину та сиротами троє дітей. Сім`я повернулася в село Парище поблизу Надвірної, де мамин батько греко-католицький священик мав парафію. Однак і тут осиротіла родина не знайшла спокою, бо отець Іван відмовився приймати православ`я, й усіх чекав холодний Сибір.
Під час німецької окупації Богдан навчався в Станіславській гімназії, а з 1944 року – в СШ № 5, по закінченні якої продовжив студії в Івано-Франківському медичному інституті. Серед майбутніх лікарів був наймолодшим на курсі, адже став студентом у неповних шістнадцять літ.
Ще в школі Богдан навчився грати на духових інструментах, на мандоліні та гітарі. Отже, любов до музики завжди жила у його душі. Він почувався самотнім, адже майже всю батькову родину депортували в Сибір, старші стриєчині брати загинули в лавах УПА.
Отримавши диплом лікаря, Богдан Волосянко очолив протитуберкульозний диспансер в селі Нові Кривотули. Тут же зорганізував у селі перший чоловічий хор. Варто відзначити, що новостворений колектив вже через рік здобув третє місце на обласному конкурсі художньої самодіяльності.
У 1954 році Богдана Волосянка призначають головним лікарем Лисецького району. В цей період його запрошують очолити чоловічий хор села Радча, з яким на довгі роки його пов`язала творча та професійна доля. Вже через два роки колектив співав на київській сцені, щороку брав участь в різноманітних конкурсах, де завойовував почесні місця серед всіх чоловічих хорових колективів республіки, за що здобув звання Заслуженої самодіяльної хорової капели України.
У 1964 році Богдан Волосянко був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України, а в 1969 році отримав звання Заслужений працівник культури України.
У 1961 році Богдан Волосянко перейшов працювати в медінститут і займався науковою діяльністю, захистив кандидатську дисертацію, отримав звання доцента. Богдан Михайлович працював в університеті до останніх днів життя.
…Після розпаду радчанського хору всю свою творчу енергію Богдан Волосянко спрямував на самодіяльний чоловічий хоровий колектив «Сурма», завдяки якому хор здобув численні нагороди та відзнаки. Витоки цього колективу сягають 1964 року, коли при медінституті, на основі чоловічних вокальних колективів він створив перший на Україні чоловічий хор в медичному вузі, який проіснував до 1975 року. Своє друге народження колектив пережив у 1990 році.
В 1992 році чоловічому хору присвоєно звання «Народна аматорська чоловіча капела «Сурма». Звання підтверджено в 2017 році. Маестро Волосянко, незважаючи ні на що, всі роки твердою рукою проводив хор через всі життєві шторми.
Протягом життя пан Богдан створив 102 музичні обробки для чоловічого хору, і більшість із них увійшла в унікальну збірку «Хорові твори для чоловічого хору без супроводу та з авторським супроводом», яка побачила світ не задовго до його смерті.
