Федоренко Сергій Миколайович народився 01 січня 1987 року в місті Бучач Тернопільської області. Згодом переїхав у м. Івано- Франківськ. 

Зростав Сергій у робітничій сім`ї, був активним хлопчиком, відвідував заклад дошкільної освіти в м. Івано- Франківську, що по вул. Пулюя. 

В 1994 році став учнем 1 класу Івано- Франківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №13. 

З 1998 по 2002 роках продовжив навчання у 5 класі Івано-Франківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №17. 

З 2002 по 2005 роках навчався у вищому навчальному училищі №21 за професією «Верстатник широкого профілю, оператор верстатів з ПК». 

З 19.12.2005-25.10.2006 роках проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. 

У 2007-2009 роках здобув освіту у Надвірнянському коледжі національного транспортного університету за спеціальністю «Бухгалтерський облік». 

У 2006 році працював у фірмі ПрАТ «Патріот» на посаді оператор. 

З 2007-2009 роках працював Івано-Франківській філії «ТзОВ Порив». У 2011 році одружився. Цього ж року у нього народився син Оскар. 

Продовж життя Сергій опанував багато професій, бо завжди прагнув дізнатися щось нове. 

Після повернення з-за кордону в 2019 р. працював оператором термічного оброблення в «ТзОВ М`ясо ІФ». 

У 2020 році у нього народилася донька Каміла.

Відповідно до наказу Президента України «Про військовий обов`язок і військову службу» 05 липня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив навчання у Великобританії та Чехії, де здобув диплом про поглиблене вивчення курсу піхоти. Мав позивний SILVER 13. 

Служив в 141-окрема піхотна бригада, 453 батальйон, де був на посаді стрільця. Разом із побратимами обороняв Кам’янське, Оріхів, Вербове Запорізької області. 

Від 13 грудня 2023 року брав участь у бойових заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у  зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи на території Запорізької області. 

05 березня 2024 року сім`я отримала сповіщення про смерть Федоренка Сергія Миколайовича, солдата військової частини 44940, 1 стрілецького піхотного відділення, 1 піхотного взводу, 1 піхотної роти. Загинув при виконанні бойового завдання внаслідок отримання поранення, несумісне із життям від складу БПАН поблизу населеного пункту Вербове, Пологівського р-ну, Запорізької області. 

Без батька залишились двоє неповнолітніх дітей: син Оскар 13 років, дочка Каміла 4 роки, дружина, мати, сестра, рідні, друзі, побратими… Всі вони втратили найкращого, найріднішого батька, чоловіка, сина, брата, найнадійнішого товариша.

Похований воїн на Алеї Героїв кладовища села Чукалівка.

Олексин Віталій Васильович народився 20 грудня 1980 року в селі Нижнів Тлумацького району Івано-Франківської області. Згодом, коли йому виповнилося два роки , батьки переїхали на проживання в село Микитинці Івано-Франківської міської ради , де й минуло його дитинство та юність. 

Навчався в ЗОШ №11 м. Івано-Франківська. Після закінчення 9-го класу вступив в ПТУ №15. Після закінчення навчання проходив строкову службу в м. Конотопі Сумської області. Після звільнення з лав армії працював автомеханіком на СТО. 

У 2003 році одружився, з дружиною Марією виховував двох синів. До ЗСУ вступив 13 січня 2023 року. Спочатку проходив навчання у місті Рівне, потім у місті Дніпрі. Після бойової підготовки у званні молодшого сержанта брав участь у боях під Авдіївкою Донецької області як навідник 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч А 0536. 

Після відведення війська з-під Авдіївки стояв на захисті Батьківщини у селі Водяне Волновалького району Донецької області, де й загинув 28 лютого 2024 року.