Володимир Іванович Макаров народився 29 жовтня 1951р. у м. Івано-Франківськ. 1968р. закінчив ЗШ№ 12 м. Івано-Франківськ. Випускник історико-педагогічного факультету Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя Стефаника.

Здобувши кваліфікацію «вчитель історії і суспільствознавства». Після закінчення інституту працював вчителем історії у с. Ворона нині Коломийського району Івано-Франківської області, школі-інтернат №1 м.Івано-Франківськ, середній школі № 14 м. Івано-Франківськ, Фінансово-комерційному фаховому коледжі імені Степан Граната. Член збірної СНД з гри «Що? Де? Коли?». Член збірної команди України елітарного клубу «Що? Де? Коли?». Фіналіст всеукраїнської теле-гри «Найрозумніший». Засновник ГО «Клуб метикуючих» м.Івано-Франківськ, де проводив навчання та тренування молоді для участі в інтелект-іграх («Брейн ринг», «Найрозумніший», «Що? Де? Коли?» та інші). Засновник  міжнародного турніру з гри «Що? Де? Коли?» «Батьківські збори» в місті Івано-Франківську.

Працював редактором та сценаристом команд КВК («Кавалєрка» та дитячої ліги «Лінійка +»). Ведучий конкурсів краси, всеукраїнських, обласних, міських інтелект-ігор, освітянських заходів. Засновник телепроектів на місцевих ЗМІ. 

Методична збірка «Хвилина на роздуми. Нетрадиційні методи роботи зі студентською молоддю» видана у 2003 році. На основі цієї збірки у 2024 році створено методичну розробку для учнів шкіл «Тренування для мізків».

Почесний член всеукраїнської спілки журналістів. Відзначений подякою голови міста Івано-Франківська Руслана Марцінківа, а також численними грамотами та дипломами департаменту освіти і науки міста та області. 

Помер 22 березня 2021 р. Похований на Алеї Слави міського кладовища с. Чукалівка.

Левко Бондар - той, хто любив життя, музику й місто, де жив і творив – Івано-Франківськ. 

Леонід Степанович Бондар народився 15 лютого 1956 року в місті Бердичеві Житомирської області. У 1967 році переїхав разом із батьками до Івано-Франківська, де закінчив середню школу №5.

Спочатку навчався в Івано-Франківському університеті нафти і газу, однак згодом вирішив обрати більш творчий фах  і вступив на художньо-графічний факультет педагогічного інституту, який успішно закінчив у 1986 році. Працював учителем малювання та трудового навчання в школі № 15, а також був керівником художньої дитячої школи в Івано-Франківську. Неформальний підхід і цікаві уроки Леоніда Степановича досі пам’ятають його учні…

З 1988 року активно присвячує себе музиці. Виступав у складі музичного колективу бардів «Приспів» (Прикарпатські співці) разом із Тризубим Стасом. У тому ж році разом з однодумцями заснував культурно-наукове товариство «Рух». У серпні 1988 року на першому несанкціонованому віче біля пам’ятника Іванові Франку вперше виконав пісню на слова львівського поета Богдана Стельмаха «Сурми засурмили, коні подуріли», що спричинило для нього серйозні проблеми на роботі.

У вересні 1989 року виступив на першому Всеукраїнському фестивалі «Червона рута» в Чернівцях. Згодом став відомим по всій Україні, беручи участь у найвідоміших фестивалях того часу: «Оберіг», «Тарас Бульба», «Золотий тік». На фестивалі «Червона рута-91» став лауреатом. Був директором та звукорежисером Івано-Франківської студії звукозапису «На Майдані».

Пізніше створив гурт «Бункер Йо», який став візитівкою Івано-Франківська. Назву гурту він жартома пояснював так: «Чому “Бункер Йо”? Ми проводили репетиції в комунальному підвалі. Це був наш бункер. Спілкувалися по рації: “Гов! То бункер?” – “Йо!”».

Не переставав малювати. Його твори експонувалися не лише в Україні, а й у Болгарії, Угорщині, Польщі. Остання виставка відбулася в музеї «Древній Галич».

Любив малювати, співати, гуляти із собакою, зустрічатися з друзями. Любив Івано-Франківськ і створив неформальний гімн міста «Най живе Станіслав».

Помер 15 березня 2022 року в Івано-Франківську. Похований на Алеї Слави міського кладовища у селі Чукалівка.