Онуфрик Микола Петрович народився 11 листопада 1989 р. в багатодітній сім’ї . Навчався у 18 школі з першого по дев’ятий клас. Після дев’ятого класу пішов навчатися в ПТУ № 13. В юнацькі роки займався борьбою. Приймав участь у всеукраїнських змаганнях, отримував призові місця. По закінченні училища пішов на строкову службу до армії. Під час служби зарекомендував себе дисциплінованим та працелюбним військовослужбовцем, за час служби був нагороджений грамотою та подякою за самовіддану працю по ліквідації стихійного лиха (повені)  в  м. Снятині   в 2008р Після армії одружився . В сім’ї народилося двоє дітей , син Валерій і донька Єлизавета. Він дуже любив і підтримував свою сім’ю. Працював  в приватній фірмі електриком , потім разом з братом працював майстром по монтажу системи опалення та монтажу електрики. Він був товариський, добрий, мав багато друзів, зарекомендував себе гарним майстром. 

Після повномаштабного вторгненя росії на Україну 28 лютого 2022 poкy добровільно записався у Збройні Сили України. Попав служити у 10-у окрему гірськоштурмову бригаду «Едельвейс» на посаді солдат стрілець-санітар, гранатометник в 8-ий окремий гірськоштурмовий батальйон (зі щитом Вовки).

Брав участь захисту безпеки населення  та інтересів держави в м. Київ, в Київській обл, Сумській обл, Харківській обл Луганській обл, Донецькій обл.

Був поранений, отримував контузії, але повертався назад щоб захищати нашу Батьківщину.       Загинув 22.05.2023р. під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу, отримавши поранення несумісні з життям у нп Білогорівка Бахмутського рн Донецької обл.

Нагороджений орденом «За мужність III степені» та відзнакою міського голови «За честь і звитягу»  посмертно.

13 лютого 2024 року під час артилерійського обстрілу неподалік міста Часів Яр у віці 50 років загинув командир 1 штурмового взводу, штурмової роти 711 полку ДССТ, Трелевський Тарас Тарасович.

Тарас, народився 03.12.1973 року в м. Івано-Франківськ де і провів свої дитячі та юнацькі роки. Військовий навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 м. Івано-Франківська з 1983р.-1991р. Свої шкільні роки він проводив дуже активно, любив плавання та різні види спорту.

Після закінчення школи Тарас вступив у Дрогобицький нафтовий технікум, де провчився тільки 2 роки. На останньому курсі проходив дострокову службу Національної гвардії України. Закінчивши службу, з батьком поїхав працювати на нафтові і газові рудовища на Заході Сибіру. Та паралельно здобував вищу освіту в Івано-Франківському технічному університеті нафти і газу на заочній формі навчання.

У Сибірі працював до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24.02.2022р. Тарас не задумуючись, одразу прийняв рішення повертатися додому і йти захищати свою Батьківщину. Як тільки він приїхав в Україну одразу вступив до лав ЗСУ добровольцем, де проходив службу в 1 штурмовому взводі штурмової роти 711 полку ДССТ. Під час служби отримав підвищення у званні офіцера старшого лейтенанта та займав посаду командира взводу.

У Тараса залишилася дружина Катерина, донька Ясміна, син Максим, а також батьки та троє братів, які не можуть з цим змиритися, але приймають цю гірку реальність нашого сьогодення. 

Медвідь Віталій народився 6 червня 1973 року в місті Івано-Франківську. В 1980т році пішов у школу 18. Після закінчення школи пішов працювати. Почав працювати на оптовій базі “Берест-Продторг”

У 2012 році переведений в ТОВ “Прикарпатський торговий дім”. У 2014 – 2015 служив в АТО. Після повернення пішов знову працювати в ТОВ “Прикарпатський торговий дім”.

У лютому 2022 року під час вторгнення рф на Україну не чекаючи повістки , добровільно вступив в територіальну допомогу.

По мобілізації служив в Дніпропетровській та Запорізькій області розвідником. 2 березня 2024 року загинув в наслідок підриву вибухового пристрою в населеному пункті Червоне, Пологівського району Запорізької області.