Івано-Франківськ - місто героїв

У Драгомирчанах освятили анотаційну дошку отцю Миколі Остап'яку!

Вівторок, 11 січня 2022
У Драгомирчанах освятили анотаційну дошку отцю Миколі Остап'яку!
Освятили анотаційну дошку духовному наставнику, українському патріотові, довголітньому пароху с. Драгомирчани отцю Миколі Остап'яку.

Історія його життя нагадує нам, що вірити в Бога – це привілей, за який ще зовсім недавно треба було боротися. Московські окупанти змушували українських священників відмовлятися від своєї віри. Але більшість священників греко-католицької церкви ішли у підпілля. Отець Микола був одним із них.

Після таких Отців дуже важко служити. Важко бути переймачем тієї справи, яку священнослужителі смиренно пронесли крізь всі переслідування та підпілля… Тому я дуже радий бути тут, біля святині села Драгомирчани. Молитися разом з громадою та вшановувати Отця Миколу Остап’яка. Нехай наші молитви дадуть нам мужності, єдності, та сили відкидати дріб’язкове, пам’ятаючи про найважливіше.

В Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку дисиденту Валентину Морозу!

Вівторок, 11 січня 2022
В Івано-Франківську  відкрили анотаційну дошку дисиденту Валентину Морозу!
У рамках програми «Івано-Франківськ – місто героїв» на вул. Коновальця, 141, встановили пам’ятну дошку українському дисиденту, громадсько-політичному діячу, історику, політв’язню радянських тюрем Валентину Морозу. 16 квітня – друга річниця смерті Валентина Яковича, тож відкриття пам’ятної дошки присвятили до цієї дати.

Життєвим кредо Валентина Мороза можна вважати слова «Світ без України мене не цікавить! Україна і український інтерес мусять бути у цьому світі». Він – автор великої кількості наукових і науково-популярних робіт з історії України, фахово займався дослідженнями історії українського національного руху в ХХ ст. Також написав тритомну працю «Україна у двадцятому столітті» (2005–16).

Як згадує ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Цепенда, постать дисидента стала символом незламності та прагнення до української незалежності для поколінь.

«Для Прикарпаття він є знаковою особистістю, бо об’єднав навколо себе дуже багато цікавих людей. Вони підтримали його ідеї й навіть після арештів продовжували свою боротьбу. Він започаткував цілу хвилю боротьби за українську ідею. І нагадує про одне: в умовах боротьби ми повинні об’єднуватись. В єдності ми дуже сильні», – говорить ректор.

Присутній на відкритті очільник міста Руслан Марцінків зазначив, що спільно з істориками, краєзнавцями, громадськістю, програма «Івано-Франківськ – місто героїв» буде продовжуватися. І навіть перевидадуть однойменну книгу.

«Наші герої потребують пам’яті. Я мав нагоду бути на зустрічах пана Валентина з громадою ще коли був студентом, та і після того… Мене дивував його дух, він був унікальною постаттю! І хоча багато діаспорян не повернулися в Україну, він, як тільки наша держава стала незалежною, повернувся додому і почав боротися за українську Україну тут! І все своє життя віддав цій меті. Про це важливо пам’ятати!», зазначив Руслан Марцінків.

Довідка: Валентин Якович МОРОЗ (15.04.1936–16.04.2019). Український дисидент, громадсько-політичний діяч, історик, політв’язень радянських тюрем (1965–69, 1970–79 рр.). У вересні 1964 – серпні 1965 рр. був викладачем в Івано-Франківському педагогічному інституті.

У 1964–65 рр. сформував та очолив неформальні дисидентські гуртки в Луцьку та Івано-Франківську. 1 вересня 1965 р. його заарештували працівниками КДБ в Івано-Франківську; 20 січня 1966 р. п. Валентина засудили Волинським обласним судом у м. Луцьк за «антирадянську агітацію і пропаганду» до 4-х років позбавлення волі в колоніях суворого режиму. З липня 1966 р. до липня 1967 р. перебував в ув’язненні у мордовських виправно-трудових колоніях. У квітні 1967 р. написав есе «Репортаж із заповідника імені Берії».

1 вересня 1969р. він звільнився з ув’язнення, повернувся до Франківська та відновив дисидентську діяльність. Але 1 червня 1970 р. його вдруге заарештували. В місцевому ізоляторі КДБ Івано-Франківська він написав есе «Замість останнього слова», у якому відкрито кинув виклик радянській системі. Під час допитів категорично відмовився відповідати на запитання слідчого. 18 листопада 1970 р. його засудив Івано-Франківський обласний суд під час закритого процесу до 9 років позбавлення волі і 5 років заслання. Судова розправа над В. Морозом викликала масштабну кампанію на його захист серед українських дисидентів, організатором якої був В. Чорновіл.

У 1971–76 рр. перебував у тюрмі м. Владимир. Від 1 липня до 22 листопада 1974 р. провів 145-денне голодування протесту, яке викликало значний міжнародний резонанс та активізацію кампанії на захист В. Мороза у Канаді, США, країнах Західної Європи і Латинської Америки. 27 квітня 1979 р. його обміняли на двох радянських шпигунів, засуджених у США, та депортували до м. Нью-Йорк.

У 1979–81 рр. проживав у США. Там він займався пропагандою українського дисидентського руху. У 1983 р. долучився до кампанії поширення на Заході інформації про Голодомор 1932–33 рр.

Впродовж 1981–84 рр. працював на українському відділенні радіо «Свобода». У 1987 р. заснував власну радіопрограму «Бумеранг». Восени 1989 р. запропонував ідею організації в Україні живого «ланцюга свободи» від Львова до Києва. У 1992 р. повернувся до України та оселився у Львові. Там займався активною науковою роботою в галузі історії України.

Помер у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.

Блискучий командир стрілецької кінноти Франц Борис!

Вівторок, 11 січня 2022
Блискучий командир стрілецької кінноти Франц Борис!
Франц Борис - людина нашого міста! Уродженець Івано-Франківська, почесний громадянин міста, Станиславівський пластун, який своїм яскравим життям зумів вписати своє ім’я не тільки у його літопис, а й в історію визвольних змагань 1918-1920 років. То була складна й суперечлива доба української історії. Вона знайшла своє відображення і в долі Франца... 

Тепер у Франківську є інформаційна табличка Францу Борису! Пам'ятку можна буде побачити та прочитати про одного з найвидатніших містян за адресою на вул. Степана Бандери 62/2

А також усім наполегливо рекомендую прочитати книжку Ігоря Андруняка "Командир січової кавалерії "Читаренко", яку він сьогодні презентував!

Пам`яті громадсько-політичного діяча Романа Левицького

Вівторок, 1 грудня 2020
Пам`яті громадсько-політичного діяча Романа Левицького
В рамках програми «Івано-Франківськ – місто Героїв» відкрили ще одну пам’ятну дошку. Цього разу – громадському діячеві, одному з перших учасників товариства «Рух», які виступали за справжню, вільну, українську Україну, Роману Левицькому!

Теза про те, що у 80-90 рр незалежність України була відновлена безкровно – неправдива. Насправді ми знаємо різних діячів національно-визвольної боротьби, які трагічно загинули «при нез’ясованих обставинах». І 12 серпня 1989 року на зупинці громадського транспорту Романа Левицького жорстоко вбили саме за те, за що він боровся. 

Тепер на вулиці Південний Бульвар, 34, з’явилася меморіальна дошка діячеві. Нею ми вшановуємо не лише «рухівця», але й тих борців 80-90 років, що загинули від рук «органів».

Будь-яке місто, що себе поважає, шанує своїх героїв. Але і кожна людина, яка себе поважає, повинна знати та вшановувати героїв своєї малої Батьківщини.

Українці продовжують класти голови у цій відвічній боротьбі за Незалежність… Тож ми маємо пам’ятати та гідно вшанувати кожного, хто поліг за нашу з вами свободу. 

Пам`яті єпископа Станиславівського Андрея Шептицького

Понеділок, 26 жовтня 2020
Пам`яті єпископа Станиславівського Андрея Шептицького

У Братківцях подвійне свято. Адже 25 жовтня, у день храмового свята у селі відкрили дитячий садочок «Малесенькі дзвіночки». Заклад розрахований на дві групи по 20 осіб.


Садочок відкрили у колишній будівлі церковної резиденції, де Андрей Шептицький писав пасторські листи до братів та сестер. Споруда з 1886 року, але добре збереглася. Тому, як нагадування про це, на фасаді будівлі встановили пам’ятну дошку Шептицькому у рамках програми «Івано-Франківськ – місто героїв».


З 24 вересня 1899 по 13 січня 1901 року Андрей Шептицький був єпископом Станиславівським. Хоча й недовго він займав це становище, проте встиг багато зробити та закарбуватися в пам’яті людей.


Призначення 34-річного Андрея Шептицького ЧСВВ єпископом Станиславівським істотно вплинуло на життя і майбутнє Станиславівської єпархії.