5 грудня 2022 року пам’ятні дошки загиблим воїнам-захисникам Артуру Бурлаці, Роману Дубінському та Юрію Григоріву відкрили на фасаді Вищого професійного училища сервісного обслуговування техніки, де вони навчалися.

Артур Бурлака був солдатом 108–го окремого гірсько-штурмового батальйону (10-ої окремої гірсько–штурмової бригади). Він народився 15 березня 2000 року в м.Івано-Франківську. Після школи вступив в училище, де здобув професією слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. Серед однолітків завжди вирізнявся енергійністю та кмітливістю. Усюди був лідером та душею компанії.

У спогадах рідних та друзів Артур назавжди залишиться чуйною людиною, яка не залишить в біді. Він без жодних сумнівів пішов захищати Україну.

Загинув 22 березня 2019 року під с. Новотошківське Попаснянського району Луганської області.

Роман Дубінський був солдатом, стрільцем роти охорони Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського.

Народився 1 грудня 2002 року в с.Лисець Івано-Франківської області. Після закінчення місцевої школи, вступив в училище. Там здобув фах майстра з діагностики та налагодження електронного устаткування автомобільних засобів. Протягом шести років був членом організації «Пласт».

6 жовтня 2021 року його призвали до лав ЗСУ. Роман був добрим та щирим хлопцем, гідною дитиною для батьків, авторитетом серед друзів.

Загинув 26 лютого 2022 року, захищаючи м. Київ.

Юрій Григорів був старшим солдатом 24-ої окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Народився 6 травня 1998 року в с. Іваниківка Богородчанського району.

Після школи вступив до училища, де здобув професію електромонтера з ремонту та обслуговування устаткування. Працював за спеціальністю на КП«Водоекотехпром», звідки 27 лютого 2022 року був мобілізований, щоб захищати Україну.

Юрій любив спорт, допомагав батькам з господарством, був чуйною та доброзичливою людиною. Загинув Юрій 24 квітня 2022 року в с. Катеринівка Донецької області при виконанні бойового завдання, відстоюючи незалежність України.

"На жаль, Франківська громада вже втратила 191 воїна від початку війни у 2014 році.

Величезна подяка і низький уклін батькам наших героїв. Встановлюємо ці пам’ятні дошки, щоб кожен знав і пам’ятав ціну української держави. Щоб не забували, якою надзвичайною жертвою ми виборювали нашу незалежність і право називатись українцями.

Докладемо усіх зусиль, щоб захисники та захисниці з нашої громади, які загинули у боротьбі, були вшановані гідно. Вічна пам’ять Героям!", - наголосив у своєму виступі міський голова Руслан Марцінків.

У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку командиру 49-го стрілецького батальйону 93-ї ОМБр ЗСУ «Карпатська Січ» Олегу Куцину.

Пам’ятний знак розмістили на стіні Центру патріотичного виховання імені Степана Бандери.

«Зважаючи на те, що Олег народився у Франківську, він тут навчався в університеті нафти і газу. Ми вирішили, що такій знаковій постаті дуже важливо у Центрі Степана Бандери. Він завжди говорив, що він націоналіст і послідовник ідей Степана Бандери», - розповідає Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.

Франківець Олег Куцин ще з юних років був націоналістом. Боротьба за незалежну і демократичну Україну стала його свідомим вибором життя. Був учасником кількох революцій. А на початку 2000-х років Олег Куцин вступив до лав ВО «Свобода».

«Це була людина, яка мала відповідне виховання в своїй родині, завдячуючи своїм батькам. І вже після всіх революцій – Помаранчевої, революції на граніті, Олег Куцин створив і очолив спочатку чоту, потім роту «Карпатська Січ», - розповідає побратим Олега Куцина Олег Тягнибок.

З початком війни на сході у 2014-му році Олег Куцин організував волонтерську групу, яка збирала і доставляла допомогу українським військовим у район Слов’янська Донецької області. Того ж року створив та очолив окрему добровольчу чоту «Карпатська Січ», яку пізніше розширив до роти. Людина слова, людина честі – так відгукуються про Олега Куцина побратими та ті, хто був знайомий з Героєм особисто.

«Коли перед Днем Незалежності була хода, я бачила як Олега сприймали хлопці, які з ним воювали ще після 2014 році. Це не можливо підробити. Це було в його очах. І саме тому Олегу було легко після повномасштабного вторгнення зорганізувати наново батальйон», - згадує народна депутатка України Оксана Савчук.

Сьогодні йому було би 57. У День народження Героя про його подвиги та звитягу згадує батько.

«І смуток, і гордість за сина. Важко говорити в такий час для мене сумний. Ми втратили, і Україна дуже великого патріота. Він все життя боровся за незалежність України», - розповідає батько загиблого Олега Куцина Іван Куцин.

Батько Олега Куцина отримав відзнаку міста. За сина, посмертно. Олег Куцин став почесним громадянином міста Івано-Франківськ.

На фасаді Ліцей 6 імені Івана Ревчука Івано-Франківської міської ради відкрили та освятили анотаційну дошку загиблому на війні захиснику України—Роману Душенку!

Роман Душенко народився в Опришівцях 3 травня 1982 року. Навчався у цій школі 9 класів, після чого поступив в училище № 3, а згодом у коледж. Служив в армії. Працював за професією столяра, а пізніше на «Першому віконному заводі» майстром дерев’яного цеху та на приватному підприємтстві.

З травня 2015 року Роман був призваний на службу в АТО, де брав участь в антитерористичних операціях в Донецькій області, де прослужив 1 рік та два місяці. 

Після повернення з АТО продовжував працювати на роботі та поступив на навчання в Івано-Франківський навчально-науковий інститут менеджменту ЗУНУ.

24 лютого 2022 року, коли війна увірвалася на українську землю, Роман на другий же день пішов виконувати свій громадянський обов’язок. Два місяці служив в роті охорони нашого міста. Пізніше в частині 10 Гірсько- Штурмова Бригада, а потім був переведений у Донецьку та Луганську область у бригаду 109 батальйону.

28 червня трагічно загинув у бою за Україну від вибухової травми, поранення від осколків не сумісні з життям, біля села Миколаївка Луганської області.

Роман був справжнім патріотом, який любив Україну і захищав її до останнього подиху та щиро вірив в перемогу. Його життя обірвалося, але пам'ять про нього завжди житиме у наших серцях. Хай щасливою буде душа нашого Героя у вічності.

Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть молоді люди, то говорити важко і боляче вдвічі.

Сьогодні на фасаді фахового коледжу технологій та бізнесу з’явиться пам’ятна дошка, яка буде нагадувати нам про війну, про смерть, про материнське і людське горе…

Сьогодні в Івано-Франківську відбулось відкриття та посвячення пам‘ятної дошки Михайлові Неспяку — захиснику України солдату 10 Гірсько- Штурмова Бригада, який героїчно загинув на Луганщині, захищаючи нашу державу від ворога.

Анотаційна дошка встановлена на стіні Івано-Франківський фаховий коледж технологій та бізнесу, де Михайло раніше викладав фізичне виховання.

Одразу у перші дні війни , 2 березня 2022 року, Михайло пішов у Збройні сили України, щоб знову захищати рідну землю від російського агресора, а 7 березня у їхній сім’ї народився другий син – Методій, який так і не побачив батька. Виконуючи бойове завдання, Михайло з побратимами 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади потрапили під мінометний і танковий обстріл, у якому отримав несумісне з життям осколкове поранення. Загинув Герой 2 липня 2022 року неподалік села Миколаївка Луганської області.

Неспяк Михайло був справжнім чоловіком і захисником як своєї сім’ї, так й українського народу, усміхненою і привітною Людиною, готовою прийти на допомогу кожному. Він був справжнім патріотом, який любив Україну і захищав її до останнього подиху. Його життя обірвалося , але пам'ять про нього завжди житиме у наших серцях. Хай щасливою буде душа нашого Героя  Михайла у вічності. 

Царство Небесне герою.

Свіча пам‘яті назавжди горітиме у наших серцях!

В Івано-Франківську відкрили пам'ятні таблиці захисникам України Назарію Дичуку та Ігорю Тюшці. Вище професійне училище №21 м.Івано-Франківська було місцем, де хлопці здобували свій професійний фах. Однак з початком російської агресії обидва невагаючись стали на захисті своєї Батьківщини, за яку й віддали своє життя.

Назарій Дичук - старший солдат у 15 окремий гірсько-штурмовий батальйон

Ігор Тюшка - солдат у 80 окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ

«Ми продовжуємо програму «Івано-Франківськ – місто Героїв», відкриваючи анотаційні дошки тим Героям, які загинули в московсько-українській війні. На жаль, дуже багато захисників з Івано-Франківська й області загинули за українську державу з 2014 року. По області вже понад 900 Героїв віддали своє життя за незалежність нашої держави. Тому наш обовя’зок зберегти пам'ять про них.  В анотаційних дошках ми зберігаємо цю пам'ять для учнів, для громади, для суспільства», - зазначив міський голова Руслан Марцінків.