На фасаді Ліцею 12 імені Івана Франка Івано-Франківської міської ради з'явилася вже четверта анотаційна дошка - присвячена випускнику Василю Пасіці.

Василь був патріотом України. У 2015 та 2016 роках він проходив строкову військову службу в окремому полку Президента України. Літом 2021 р. він пішов на військові збори. В день повномасштабного вторгнення ворога він без вагань прийняв рішення йти захищати Україну.

Василь Пасіка - бойовий медик гірсько-штурмового взводу в 10 окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс», обороняв столицю України, місто Київ, у найважчі часи для держави. Він поліг смертю Героя 7 березня 2022 року...

Сьогодні він, Василь Пасіка, поруч із першими захисниками України Юрієм Бараном, Дмитром Ломеєм та Андрієм Барасюком, на фасаді своєї рідної школи!

Скорботна мати, зажурежі друзі, однокласники, вчителі та учні школи...

Подвиги усіх Героїв житимуть завжди в пам'яті українців!

На фасаді Ліцей № 13 Івано-Франківської міської ради відкрили та освятили анотаційні дошки трьом Героям України, які віддали своє життя  за волю і незалежність нашої держави, Віталію Кадолу, Степану Дутчаку, Артуру Грималюку!

КАДОЛ ВІТАЛІЙ народився 26 вересня 1990р.

Захисник України, молодший лейтенант, командир гірсько-штурмового взводу 10 окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс».

Загинув 15 жовтня 2022р, під час виконання бойового завдання в н.п.Спірне, Бахмутського району. Похований, Віталій, на Алеї Слави міського кладовища Івано-Франківська, у селі Чукалівка, Тисменицького району, Івано-Франківської області.

ДУТЧАК СТЕПАН народився 17 січня 1978р. в м. Івано-Франківськ. Захисник України, механік-водій 1-ї механізованої роти, 1-го механізованого батальйону.

Загинув в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Снігурівка Баштанського р-ну, Миколаївської області.

Нагороджений орденом «За мужність» 1 ступеня (посмертно).

ГРИМАЛЮК АРТУР народився 5 квітня 1989 року в місті Івано-Франківськ.

Захисник України, солдат ЗСУ, стрілець 1-го стрілецького відділення 2 стрілецього взводу 3-ї стрілецької роти.

Загинув внаслідок артилерійського обстрілку російськими окупантами поблизу міста Гуляйполе Запорізької області.

Їхній подвиг не буде забутий! Їхня жертва не буде марною! Українці ніколи не схилять голови перед окупантом. Ми будемо мститися за кожну краплину крові, за кожну сльозу, за кожен клаптик нашої землі. 

І ми неодмінно переможемо, а наші полеглі хлопці, наша небесна армія, допоможе нам із Божого царства! Слава героям! Слава Україні! 

Франківець, Ігор Ходак до 24 лютого—успішний програміст. Разом з дружиною виховував двох дітей, будував будинок, подорожував, мріяв про щасливе майбутнє для своєї сім’ї.

Народився Ігор 17 квітня 1979 року у місті Івано-Франківськ.

Навчався у загальноосвітній школі (тепер ліцей) № 10, яку закінчив із золотою медаллю.

Після закінчення університету працював у АКБ "Укрсоцбанк" на посаді системного адміністратора. Продовжив свою кар'єру у фірмі "Softjourn" на посаді програміста уже до останніх днів.

Коли розпочалося вторгнення Росії в Україну, товариші Ігоря хотіли разом піти й до військкомату. Але Ігор вирішив не чекати. За дві години повернувся вже з документами й сказав, що має годину на збори.

Він вступив до лав 102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина, а за два місяці франківських тероборонівців направили під Гуляйполе. В ЗСУ Ігор Ходак був зв’язківцем...Пішов на службу зі слова словами "Хто як не я..."

Після одного з таких завдань вони із побратимами Сергієм Батюком і Максимом Руденком й підірвалися на міні.

Ігореві Ходаку було 43 роки.

Схиляємо голову перед сім'єю загиблого героя!

На фасаді Центр патріотичного виховання учнівської молоді ім. Степана Бандери з`явилась вже друга пам`ятна дошка захиснику України. Поруч два Олега - Куцин та Вязовченко.

Олег Вязовченко був із родини професійних військових. Коли почалася повномасштабна війна він добровольцем пішов захищати Україну, у званні старшого лейтенанта був заступником командира роти з озброєння у 68 окрема єгерська бригада ім. Олекси Довбуша.

Олег не вагаючись відправився на захист України. Він мав необхідні навики, які також передавав своїм побратимам.

Загинув виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини внаслідок ворожого мінометного обстрілу в с.Павлівка Донецької області.

Встановленні на фасаді центру патріотичного виховання молоді пам`ятні дошки Олегу Куцину та Олегу Вязовченку тепер ще й інтерактивні. Команда проекту "Івано-Франківськ - місто героїв" спільно з ГО "Спогади України" створили окремі відео-історії про героїв, які, при наведенні смартфона, автоматично відображаються на екрані.

На фвідкрили та освятили анотаційну дошку, мужньому герою, що став на захист суверенітету України та віддав за неї своє життя – Максиму РУДЕНКУ!

Руденок Максим народився 21 вересня 1979 року в м. Івано-Франківськ в сім’ї військового та вчительки Івано-Франківської школи № 11.

Максим був добрим сином, вірним, люблячим і турботливим чоловіком, найкращим батьком для своїх дітей.

Щасливе та мирне життя перекреслила війна. 24.02.2022р. вступив до лав102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина на захист своєї Батьківщини. З 25 квітня 2022р. поїхав на схід (Запорізька обл.). В травні 2022 року отримав звання молодшого сержанта.

Загинув 28.06.2022 р. під час виконання службового завдання в Запорізькій області захищаючи Україну від російської агресії. 

Максим віддав своє життя захищаючи найдорожче – своїх діток, родину, друзів, свою Україну!

Посмертно був нагороджений:

- Відзнакою міського голови м.Івано-Франківська “За честь та звитягу” (2022р.); 

- Медаллю “ За заслуги перед Прикарпаттям” (2022 р.);

- Почесним нагрудним знаком “Сталевий хрест” Головнокомандувача Збройних Сил України (08.09.22р.)

Хотів Незалежної України для своїх дітей!