Добровольський Петро Богданович народився 12 липня 1992 року в місті Івано-Франківську, у родині Галини та Богдана Добровольських.

З дитинства Петро був кмітливим, життєрадісним і активним хлопчиком. З 1999 по 2007 рік навчався у середній школі №19, де проявляв старанність, допитливість і доброту.

У 2009 році закінчив Івано-Франківський ліцей автомобільного транспорту та будівництва. Після навчання проходив строкову службу у Збройних Силах України, де зарекомендував себе як дисциплінований і відповідальний військовослужбовець.

У 2017 році Петро створив власну сім’ю, одружившись із коханою Олею. Через рік, у 2018-му, у родині народилася донечка Вероніка — найбільша радість і сенс його життя.

Доля Петра була непростою. У 27 років він пережив тяжку втрату — підступна хвороба забрала обох його батьків. Відтоді сім’я — дружина й маленька донечка — стали його опорою, силою та натхненням.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Петро не зміг залишатися осторонь. 8 квітня 2024 року він пішов добровольцем до лав Сил Оборони України. Пройшов спеціальну підготовку у місті Житомир за фахом управління безпілотними літальними апаратами та системами FPV.

Служив у підрозділах БПЛА, де спочатку обіймав посаду пілота-оператора безпілотника мультироторного типу, а згодом — майстра II відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Професійно виконував бойові завдання, неодноразово виявляв мужність і відвагу.

За час служби брав безпосередню участь у боях з ворогом на Донецькому напрямі, захищав місто Ізюм Харківської області, боронив міста й села Сумщини.

15 квітня 2025 року, під час бойового зіткнення внаслідок атаки позицій Збройних Сил України ворожими FPV-дронами, Добровольський Петро Богданович героїчно загинув поблизу населеного пункту Могриця Сумської області.

Він віддав своє життя за свободу, за мирне небо для рідної землі, за майбутнє своєї донечки.

Пам’ять про Петра Добровольського — справжнього Героя, люблячого батька, відданого сина України — назавжди залишиться у серцях рідних, друзів і побратимів.

Костик Андрій Володимирович народився 13 квітня 1984 року в місті Івано-Франківську.

Дитинство його минуло у рідному місті, серед щирих друзів та турботливих батьків. У 1990 році Андрій пішов до середньої школи №19, де проявив себе як добрий, відповідальний і товариський учень.

Після закінчення школи, у 1999 році, навчався у професійному училищі №15, де здобув фах водія-автослюсаря. Вирізнявся працьовитістю, любов’ю до техніки та готовністю допомогти іншим. Згодом працював водієм, сумлінно виконував свою роботу, користувався повагою серед колег і друзів.

У 2005 році Андрій створив власну сім’ю, в якій панували любов, підтримка та взаєморозуміння. Особливою гордістю для нього стала донечка Агнесса, яку він дуже любив.

Коли почалася повномасштабна війна, Андрій не залишився осторонь. З перших днів він прийняв рішення стати на захист України, своєї землі та майбутнього своєї дитини. Виявляв мужність, витримку й справжню відданість побратимам.

15 серпня 2024 року у бою за свободу України, в Донецькій області, Бахмутському районі, селі Переїзне, Андрій Костик героїчно загинув.

Він віддав своє життя за незалежність рідної держави, за спокій і безпеку кожного з нас.

Пам’ять про Андрія Костика — справжнього сина України, доброго сім’янина, вірного друга та відважного захисника — житиме у серцях усіх, хто його знав і шанував.

У нього залишилася донька Агнесса, яка завжди пам’ятатиме свого тата-Героя.

Андрій Стельмащук (31.05.1986 – 12.04.2024) - захисник України, радіотелефоніст стрілецького взводу стрілецької роти в/ч А4125.

Героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Солодке Волноваського району Донецької області.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Захарій Гребенєв (29.12.1974 – 16.12.2022) - захисник України, молодший сержант, старший навідник 1-го гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.

Героїчно загинув, захищаючи Україну, у бою поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області.

Тарас Угера (20.10.1985 – 08.11.2024) - захисник України, військовослужбовець 115-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Північ» Сил ТрО ЗСУ.

Героїчно загинув захищаючи Україну від російської агресії.