Народився 1 серпня 1987 року в місті Івано-Франківську в сім’ї Олександри Іванівни та Ярослава Степановича

Гойванюків.

Навчався в Івано-Франківській ЗОШ N 21. Закінчив музичну школу по класу акордеону.

У Фізико-технічний ліцей вступив у 2001 році. Навчався в групі Л-2001-31. Ліцеїст року-2004.

Загинув в обороні Української держави 7 грудня 2022 року.

Запам’ятався як дуже здібний і наполегливий юнак. За час навчання Ігор чотири рази ставав переможцем обласних олімпіад з математики та географії, тричі брав участь у Всеукраїнських олімпіадах з цих предметів.

За особливі успіхи у навчанні Ігор Гойванюк був нагороджений срібною медаллю та удостоєний найвищої учнівської відзнаки Фізико-технічного ліцею – звання “ЛІЦЕЇСТ РОКУ-2004”. Звання було присвоєно йому одному зі 120 ліцеїстів курсу.

Ігор не лише блискуче навчався, але й був активним у громадській та поза аудиторній роботі. Призер першості ліцею з шахів /2003 р./, учасник кількаденних краєзначих практик, мандрівок та сходжень “Буківець-2002”, “Київ-Канів-2002”, “Маківка-2003”, “Говерла-2003”.

Ігор дуже любив свій Фізико-технічний ліцей. У 25-ому випуску науково-методичного збірника “Записки ФТЛ” за 2004 рік, опублікований його виступ на урочистостях з нагоди присвоєння йому почесного звання “Ліцеїст року”.

Зокрема він говорив “Ліцей закарбується в моїй пам’яті світлим, затишним, дивовижним, незабутнім. Мабуть тому, що саме таким його намагалися його зробити його творці та скульптори, вдосконалюючи свій храм, наче витвір мистецтва. Ще не один рік я буду линути думками назад у ліцей, згадуючи своїх одногрупників, вірних друзів, майже рідних учителів”.

Після закінчення ліцею Ігор вступив у Київський національний університет імені Т.Шевченка, закінчив факультеті кібернетики. Працював у галузі ІТ-технологій, де був визнаним спеціалістом своєї справи.

З перших днів широкомасштабного вторгнення російської армії – Ігор Гойванюк – на захисті Свободи і Незалежності України. Воював у складі Івано-Франківської бригади територіальної на посаді рядового солдата – стрілець 3 стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ої стрілецької роти.

Загинув 7 грудня 2022 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу села Дорожнянка Пологівського району Запорізької області.

Честь і шана від усіх поколінь ліцеїстів, від усього українського народу.

Куденьчук Сергій Володимирович народився 17 вересня 1976 року в місті Тисмениця, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області. 

У дитинстві був цікавим і допитливим хлопчиком. Відвідував дитячий садок у місті Тисмениця. У сім років пішов у перший клас Тисменицької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Закінчив у ній 6 клас. Коли Сергій перейшов у сьомий клас, батьки придбали будинок в селі Узин. 

Переїхали у село. Сергій продовжив навчання в Узинській ЗОШ І-ІІ ступенів. Він був позитивним, спокійної вдачі учнем, завжди мав свою думку, гарно малював. Як товариш і друг, він був товариський, надійний, хороший хлопець. 

Після закінчення школи здобув фах механіка у Івано-Франківському ВПТУ Nº15. Працював по фаху на станції техобслуговування УЗДО в Івано-Франківську. Служба в армії у Полтаві. Повернувшись, одружився. Народилася дочка Вероніка. З часом поїхав за кордон на заробітки у Чехію. 

3 початком війни,в перший же день отримав повістку на фронт. Не роздумуючи, і не вагаючись, вирішив повернутися на Україну, піти захищати свою землю. Був старшим сержантом військової частини А4267. Неодноразово Ангел охороняв Сергія під час боїв. Але 20 червня 2022 року під час виконання бойового завдання,неподалік села Врубівка, Попаснянської громади, Северодонецького району, Луганської області Куденьчук Сергій Володимирович загинув. Вічная памʼять і вічная слава герою України! Спочивай з миром, наш Герою,у Небесному Війську! Доземний уклін мужньому і сміливому Воїну, який боровся за рідну землю та Перемогу!