Івано-Франківськ - місто героїв

Назарій Дичук

Назарій Дичук

Народився 20 липня 1997 року.


У 2012 році закінчив базову загальноосвітню школу в селі Рашків  Городенківського району.


В цьому ж році поступив на навчання до ВПУ№21 за професією «Зварник», яке завершив у 2015 році.  


Відслуживши в рядах Збройних Сил України Назарій, не задумуючись, пішов захищати Україну.


Старший солдат Збройних Сил України, стрілець-снайпер.


07 травня 2022 року. героїчно загинув на Луганщині, захищаючи Україну від російської агресії. Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно). 

Детальніше

Ігор Тюшка

Ігор Тюшка
Тюшка Ігор Ярославович – оператор 2 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 десантно-штурмового батальйону Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Народився 1 січня 2000 року в с. Старий Мізунь. У 2015 році закінчив Долинську спеціалізовану школу-інтернат І-ІІІ ступенів Долинської районної ради Івано-Франківської області. В цьому ж році поступив на навчання до Вищого професійного училища №21 в м. Івано-Франківськ за професією  "Зварник".

Ігор займався спортом: важка атлетика, боротьба, кидання ядра за що неодноразово отримував нагороди. Юнак був товариським, відкритим та чесним у спілкуванні, цінував дружбу та відстоював правоту.

Після навчання пішов працювати за професією в товаристві «СТІЛФ». 

Почуття військового обов’язку було завжди пріоритетним для Ігоря тому 27 лютого 2020 р. він добровільно бере на себе зобов’язання проходити військову службу у Збройних Силах України за контрактом у Львівській десантно-штурмовій бригаді.

З вересня 2020 року по червень 2021 року в зоні АТО відстоював територіальну цілісність України  на Луганщині де отримав травму пов’язану з проходженням військової служби. Став учасником бойових дій. Після відпустки за станом здоров’я у вересні 2021 року знову приступив до виконання службових обов’язків.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну мужньо і віддано боровся за незалежність країни, якій склав військову присягу. Героїчно загинув під час виконання службових обов'язків 07 липня 2022 року під селом Спірне, Бахмутського району, Донецької області.

Похоронений Ігор Тюшка у рідному селі Старий Мізунь залишивши після себе мрії, які не встиг втілити в життя.
Детальніше

Василь Лялик

Василь Лялик

Лялик Василь Олексійович народився 2 червня 1976 року в селі Колодіївка.


Навчався у Колодіївській школі, після закінчення якої поступив на навчання у Вище професійне училище № 3 міста Івано-Франківська.


З 1994 по 1996 рік проходив військову службу в Збройних Силах України.


Після демобілізації навчався на художньо-графічному факультеті Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.


Згодом здобув другу вищу освіту на факультеті перепідготовки кадрів цього ж навчального закладу за спеціальністю «спеціаліст з фінансів».


Працював в Інформаційному центрі «Освіта» при управлінні освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації, в регіональному відділенні ЗАТ «ОТП Банк» в місті Івано-Франківську, ТзОВ «Тема-Станіслав», ТзОВ «Тера-ІВ», ТзОВ «Абсолют-ЕЛ».


Був одружений, виховував трьох синів. В березні 2022 року Василь був мобілізований у Збройні Сили України. Захищав Вітчизну у складі інженерно-технічної роти 14-ї окремої механізованої бригади.


Героїчно загинув при виконанні бойового завдання 20 травня в селі Липівка Донецької області.


Похоронений Василь Лялик у рідному селі Колодіївка.


Нагороджений Орденом "Замужність ІІІ ступеня" (посмертно).

Детальніше

Михайло Неспяк

Михайло Неспяк
Михайло Неспяк народився в м.Івано-Франківську 26 жовтня 1989р. Шкільні роки провів у м.Бурштині, де закінчив гімназію. Продовжив навчання в Івано-Франківському  коледжі фізичного виховання, здобув вищу освіту в Прикарпатському університеті імені В.Стефаника. Розпочав свою трудову діяльність як викладач фізичного виховання в Івано-Франківському фаховому коледжі технологій та бізнесу. Деякий час працював викладачем фізкультури у Бурштинському торговельно-економічному  коледжі, у реабілітаційному центрі «Довір’я». Часто у літній період був вихователем у таборі «Молода гвардія» та керівником молодіжного табору «Буковель». 

У 2015 р. був учасником бойових дій  на Донбасі, під Волновахою. Після повернення з АТО продовжив викладацьку діяльність та одружився. У 2017 р. у нього з дружиною Оленою народився син  Матвій. 

Михайло завжди брав активну участь у громадському житті Івано-Франківська, був успішним гравцем футбольних команд – учасників АТО «Прикарпаття АТО» та «Металіст» Опришівці. У житті він був хорошим викладачем, прикладом для студентів і колег, вірним християнином, зразковим сім’янином, люблячим чоловіком і батьком, Людиною з великим серцем. У вільний час займався бджільництвом, посадив та доглядав улюблений сад, черпав сили й енергію від тісного зв’язку з природою.

Одразу у перші дні війни , 2 березня 2022 року, Михайло пішов у Збройні сили України, щоб знову захищати рідну землю від російського агресора, а 7 березня у їхній сім’ї народився другий син – Методій, який так і не побачив батька. Виконуючи бойове завдання , Михайло з побратимами 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади потрапили під мінометний і танковий обстріл, у якому отримав несумісне з життям осколкове поранення. Загинув Герой 2 липня 2022 року неподалік села Миколаївка Луганської області.

Неспяк Михайло був справжнім чоловіком і захисником як своєї сім’ї, так й українського  народу, усміхненою і привітною Людиною, готовою прийти на допомогу кожному. Він був справжнім патріотом, який любив Україну і захищав її до останнього подиху. Його життя обірвалося , але пам'ять про нього завжди житиме у наших серцях. Хай щасливою буде душа нашого Героя  Михайла у вічності. 

Детальніше

Роман Душенко

Роман Душенко
Роман Душенко народився в Опришівцях 3 травня 1982 року. Навчався у цій школі 9 класів, після чого поступив в училище № 3, а згодом у коледж. Служив в армії.  Працював за професією столяра, а пізніше на «Першому віконному заводі» майстром дерев’яного цеху та на приватному підприємтстві.

Роман у 2007 році одружився з Оксаною,  з якою прожив 15 років. Через  рік у подружжя народився син  Максим. А у 2014 році другий син Назар. З травня 2015 року Роман був призваний на службу в АТО, де брав участь в антитерористичних операціях в Донецькій області, де прослужив 1 рік та два місяці. Після повернення з АТО продовжував працювати на роботі та поступив на навчання в інститут менеджменту Західноукраїнського національного університету.

У 2019 році помер його батько Михайло.   

24 лютого 2022 року, коли війна увірвалася на українську землю, Роман на другий же день пішов виконувати  свій громадянський обов’язок.  Два місяці служив в роті охорони нашого міста. Пізніше в частині 10 гірсько-штурмової бригади “Едельвейс», а потім був переведений у Донецьку та Луганську область у бригаду 109 батальйону.

28 червня трагічно загинув у бою за Україну від вибухової травми, поранення від осколків не сумні з життям біля села Миколаївка Луганської області.  

Роман був добрим сином, турботливим чоловіком, люблячим батьком, хорошим другом, усміхненою та привітною людиною. У вільний час займався роботою дома, тому що був добрим господарем.  Він був справжнім патріотом, який любив України і захищав її до останнього подиху та щиро вірив в перемогу. Його життя обірвалося, але пам'ять про нього завжди житиме у наших серцях. Хай щасливою буде душа нашого Героя Романа у вічності.

Детальніше