Івано-Франківськ - місто героїв

Вязовченко Олег Юрійович

Вязовченко Олег Юрійович
.Народився 25 грудня 1969 року у місті Івано-Франківськ в родині військових.

Рано залишився без матері. Після закінчення ЗОШ №9, навчався в Івано-Франківському національно технічному університеті нафти та газу.

Згодом продовжив династію військових, поступивши у Сімферопольське вище військово-політичне будівельне училище,по закінченню якого служив у армії.

У 1995 році вирішує звільнитися з армії,та почати займатися комерційною діяльністю. Згодом оволодів і будівництвом.

Одружився зі своєю однокласницею Тетяною,з якою мав двох доньок, Світлану та Олю.

Все своє життя присвятив своїй родині. Був чудовим батьком, люблячим чоловіком,сином ,зятем,другом, людиною з великої букви. Завжди був готовий допомогти іншим.

Любив свою дружину, доньок та пишався ними. Неймовірно  любив Україну,наш край. Любив гори, подолав не одну вершину, захоплювався історією, любив займатися польовими розкопками. Також Олегу до вподоби було збирати гриби, займатися городньою роботою на дачі, він посадив не одне дерево…

Любив життя і робив все для добробуту своєї родини.

Коли почалася війна добровольцем пішов захищати Україну, у званні старшого лейтенанта, командував ротою.

Олег ніколи не скаржився і не ділився деталями свого перебування на передовій.

24 квітня 2022 року, виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини внаслідок ворожого мінометного обстрілу в с. Павлівка у Волноваському районі Донецької області героїчно загинув.

Олег Вязовченко народився на Різдво, 25 грудня, а помер на Великдень. Поховали його на дев’ятий день після загибелі. Йому було 52 роки.

Олега Вязовченка посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою міського голови «За честь і звитягу».

{youtube}8noQhoOy5IY{/youtube}

Дмитро Вітовський

Дмитро Вітовський

1887, 8 листопада – у селі Медуха на Станіславівщині (нині – Івано-Франківщина) народився Дмитро Вітовський, Сотник Легіону Українських січових стрільців, лідер Листопадового зриву, перший секретар військових справ ЗУНР, командант Галицької армії. “Буде армія – буде державність!” – говорив він, оголошуючи загальну мобілізацію в українську армію.


Служив у австрійському війську. Вступив на правничий факультет Львівського університету, брав участь в акціях за викладання українською мовою. Як наслідок – судовий процес, виключення з університету, в’язниця. Повернувшись на волю, завершив навчання в Кракові.


Від початку Першої світової війни очолив перший курінь Українських січових стрільців. 1915-го за бій на горі Маківці нагороджений медаллю “За хоробрість”. Після поранення переведений на Волинь. Долучився до відкриття  українських шкіл.


 «Дмитро Вітовський був чоловік наскрізь ідейний, запальний. Вже з тону його бесіди можна було пізнати людину, яка про себе мало думає, лише підпорядковує свої думки, амбіції та особисті інтереси якійсь вищій ідеї», - писав командувач Української галицької армії Мирон Тарнавський.


У квітні 1918 року Українські січові стрільці разом із австрійськими військами прибули до Олександрівська (нині – Запоріжжя). Завдяки їм у місті з’явилися перші українські школи та газета “Січ”. Очолив Центральний військовий комітет у Львові, організатор і керівник Листопадового зриву, Перший командир Галицької армії, Державний секретар військових справ ЗУНР. Головною метою життя бачив творення національної армії.


 Навесні 1919-го відряджений на мирну конференцію в Парижі. У серпні, повертаючись в Україну, загинув в авіакатастрофі під Ратибором (Сілезія). Перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Михайло Шевчук

Михайло Шевчук
М. Г. Шевчук народився 14 квітня 1935 р. в с. Верхня Калуського району Івано—Франківської області. У 1951р. закінчує Калуську середню школу № 1. Навчання припало на неймовірно тяжкі воєнні і повоєнні роки. У 1958р. М. Г. Шевчук з відзнакою закінчує Івано—Франківський медичний інститут і вирішує пов’язати своєжиття з хірургією. Проте, шлях до опанування професії був нелегкий, оскільки на наукову роботу на клінічні кафедри в той час не рекомендували без відповідного стажу. Щоб глибоко освоїти професію хірурга, у 1958—1961 рр. М. Г. Шевчук навчається в аспірантурі на кафедрі анатомії Івано—Франківського медичного інституту. У 1962 р. захищає кандидатську дисертацію, з 1962 по 1964 р. працює асистентом тієї ж кафедри.

Маючи непереборне бажання працювати практичним хірургом, М. Г. Шевчук полишає роботу в Інституті із 1964 по 1969 р. працює ординатором хірургічного відділення Другої міської клінічної лікарні Івано—Франківська, продовжуючи працювати над докторською дисертацією, яку захищає у 1970 р. Після отримання диплому доктора медичних наук М. Г. Шевчук обраний асистентом кафедри загальної хірургії Івано—Франківського медичного інституту. У 1971 р. — переведений на посаду професора кафедри госпітальної хірургії, у 1973 р. — затверджене наукове звання професора. З 1974 по 1977 р. М. Г. Шевчук обіймає посаду професора кафедри загальної хірургії, з 1977 по 2005 р. — завідувача кафедри госпітальної хірургії Івано—Франківської державної медичної академії. Під керівництвом М. Г. Шевчука інтенсивного розвитку отримала хірургія органів травлення, зокрема, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, стравоходу, органів середостіння; вдосконалені і впроваджені в практику різні реконструктивні та органозберігальні операції з приводу виразкової хвороби та її ускладнень, захворювань позапечінкових жовчних проток, органів грудної порожнини. За ініціативи і безпосередньої участі М. Г. Шевчука на Прикарпатті впроваджена ендоскопічна та мініінвазивна хірургія. Маючи добру теоретичну і практичну підготовку лікаря—хірурга, М. Г. Шевчук успішно здійснює складні оперативні втручання на органах грудної та черевної порожнин.Професор М. Г. Шевчук є автором 334 наукових робіт, в тому числі 14 монографій і навчальних посібників, зокрема, підручника “Сестринська справа”, співавтором підручника “Шпитальна хірургія”. Під керівництвом професора М. Г. Шевчука захищені 4 докторські та 11 кандидатських дисертацій. У 1994 р. професору М.Г. Шевчуку присвоєне звання заслуженого діяча науки і техніки України. Він нагороджений орденом “Знак Пошани”, значком “Відмінник охорони здоров’я”. Педагогічна діяльність професора М. Г. Шевчука охоплює високопрофесійні лекційні курси для студентів 5—го та 6—го курсів, а також значну роботу з підвищення професійної кваліфікації хірургів Прикарпаття.

Професор М. Г. Шевчук є засновником Хірургічного Товариства Прикарпаття, яке потім стало Івано-Франківським осередком Асоціації хірургів України, який потім і очолював М. Г. Шевчук.

Помер М. Г. Шевчук 04.02.2022 року.

Протягом багаторічної лікувальної та педагогічної діяльності професор він не лише сформував наукову школу хірургів Прикарпаття- він підготував цілу плеяду висококваліфікованих хірургів—практиків, які розвивають і втілюють у життя розробки і концепції свого Вчителя.