Відкрили анотаційну дошку громадсько-політичній діячці Стефанії Процак-Костюк. Пані Стефанія була хорошою, світлою людиною. Вона зробила багато справ для увіковічення своїх побратимів. 

"Думаю, що встановлювати такі анотаційні дошки в нашій громаді це правильно. Вони потрібні для того, щоб кожен мешканець міста чи його гості, проходячи вулицями, могли дізнатись про наших Героїв. А на фасаді будинку на вул. Івана Франка уже можна дізнатися про заслуги пані Стефанії, життєву історію, її місце та роль в ОУН І УПА", - каже мер Івано-Франківська Руслан Марцінків.

Вона брала активну участь у пошуковій роботі з виявлення і увіковічення пам'яті жертв комуністичного терору на території Прикарпатського Краю. Сприяла увічненню пам'яті майора Костянтина Петера «Сокола». Допомагала Центру патріотичного виховання імені Степана Бандери.

Стефанія Процак-Костюк вважала своїм обов'язком виховання молоді в патріотичному дусі. Адже без виховання нового покоління в національному дусі, воно буде втрачене, як, зрештою, й Українська держава, за яку поклали голови десятки тисяч наших патріотів. Тож ми маємо пам’ятати, що Герої посеред нас.

 На фасаді Будинку культури в с.Радча з'явилась чергова пам'ятна дошка в нашій громаді - Василю Шиптуру. 

Це був громадський та культурний діяч, засновник відомої в Україні хорової капели села Радча! Він ще хлопчиком почав співати у церковному хорі та навіть у поважному віці виконував головні ролі у виставах.

А загалом, вже понад 170 меморіальних дощок нам вдалось встановити в нашій громаді завдяки програмі "Івано-Франківськ - місто Героїв".  Це воїни, лікарі та видатні постаті, пам'ять про яких ми маємо шанувати.

Відкрили унікальну і особливу анотаційну дошку. З часу впровадження програми, з 2012 року, встановили сотні дошок. Але ця – перша людині, яка власноруч створила скрипку – Степану Мельнику. 

"Знаю, що це непроста справа. В моїй родині не було музикантів, але були столяри. І я з дитинства чув, що для якісного виробу потрібно підходити послідовно і виважено: потрібно підібрати якісну деревину, акуратно відшліфувати все, відміряти. Але, найважливіше у цій справі не матеріал, а руки. Нещодавно бачив фільм «Червона скрипка» - дуже мене вразив. Там суть в тому, що те важливе, людське, не залежить від часу чи місця нашого І такі дошки, яких на фасадах наших будинків все більшає, доводить, що це важливий крок. Бо дозволяє нам ширше подивитися на світ. Що серед нас – такі люди", - каже мер Руслан Марцінків.

З нагоди Дня хірурга на вул. Григора Крука, 7 відкрили  анотаційну дошку нашому відомому хірургу-вченому, доктору медичних наук, професору Василю Сенютовичу.

Від хірургів часто залежить не лише здоров’я, але й доля людини… Бо хірургія – це покликання. І сьогодні ми разом із колективом, рідними, медуніверситетом відкриваємо цю пам’ятну дошку в рамках програми «Івано-Франківськ – місто героїв». Важливо зберегти пам’ять, яка буде тривати поколіннями.

Відкрили анотаційну дошку народній артистці України Христині Фіцалович. Вона уособлює плеяду акторів, які відділи все своє життя нашому театру, місту, нашій державі.

"Дякую всім, хто долучився, щоб ця анотаційна дошка з’явилася! Зазвичай ми ставимо пам’ятні дошки на будинках, де мешкали наші герої. Але сьогодні встановлюємо дошку на театрі і сподіваємося, що вона стане першою на Алеї Слави Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка (вул. Незалежності, 42)", - каже мер Івано-Франківська Руслан Марцінків.

Христина Павлівна  Фіцалович народилася 1 червня 1938 року у м. Калуші. У школі брала участь у художній самодіяльності, співала в хорі та вокальних ансамблях. Ще в шкільні роки отримала пісенну роль — образ Наталки в п'єсі Івана Котляревського «Наталка Полтавка». У 1960 році Христина Фіцалович отримала призначення на роботу до обласної філармонії на посаду солістки-вокалістки. У філармонії співала різножанрові твори: класичні арії та романси, народні, ліричні та сучасні пісні. Крім того, пробувала себе в естрадному профілі — стала солісткою вокального ансамблю, з яким концертувала містами республік Середньої Азії (Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан).

Саме в Івано-Франківській філармонії, на одному з концертів її помітив головний режисер обласного театру Євген Аристархович Гречук, відчувши, що справжнім покликанням цієї співачки є сцена. Він запросив її на роль Любаші в опереті "Севастопольський вальс". І ось з 1963 року почався творчий театральний етап життя Христини Фіцалович.

Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка став для актриси другим рідним домом. Тут вона зіграла велику кількість ролей, зростала професійно. Підсумком цього стала і висока відзнака: Христині Фіцалович присвоїли почесне звання народної артистки Української РСР 27 січня 1984 року.

Останні роки Христина Фіцалович працювала професоркою кафедри сценічного мистецтва і хореографії Навчально-наукового інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Пішла з життя 18 серпня 2020 року.