Голос Костянтин Анатолійович народився 17.06.1990 року  м. Барановичи, Білорусь,  в 1995 році переїхав в Україну . В 2006 р. Закінчив 20 школу, за освітою був інженер радіо і теле комунікацій, випускник Івано-Франківського Національного Університету Нафти і Газу.

Проживав у місті Івано-Франківську з мамою і бабусею, звідки і був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив строкову службу у армії України у Севастополі у 2011-2012 роках на посаді зв'язківця.

На початку повномасштабного вторгнення 2022р.,коли отримав повістку, пішов служити не роздумуючи, сказав: "Мама, я повернуся Героєм"

Відбув навчання у в/ч А4568, де отримав призначення бойового медика і сапера. Служив у складі 48 Кам'янець-Подільської інженерної бригади.

На фронті користувався беззаперечною повагою і авторитетом серед побратимів, дуже цінували як спеціаліста. За рік виріс з рядового солдата до молодшого сержанта. Від рядового майже за три місяці після отримання посади бойового медика взводу став першим заступником командира взводу. І незважаючи на те що по посадовим інструкціям він мав чекати поранених у "жовтій зоні", не ховався за своєю посадою, завжди виїжджав з хлопцями в зону бойових зіткнень.

Побратими згадують, як дуже сміливого і відповідального бійця. 

Був доброю і чуйною людиною, лікував всіх побратимів, і тварин. На навчаннях у Німеччині Костя попросив додаткові заняття по медицині. Перед кожним виїздом на виконання бойового завдання Костянтин особисто перевіряв наявність та комплектацію аптечок кожного бійця, що залучався.

Сам 5 разів контужений, не боявся ні холоду ні голоду, лікарняних не брав, лікувався самостійно, не хотів лишати побратимів. 

Пройшов найважчі бойові напрямки: Луганська обл., Донецька обл, а саме Лисичанський напрямок, Бахмутський, Сіверський, Соледарський напрямок. Запорізькій напрямок (н.п.Роботіно), Харківській напрямок (Куп'янськ, Кислівка, Стельмахівка, Крохмальне, н.п. Басове і їх околиці) 

Загинув під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку поблизу населених пунктів Кислівка і Іванівка 19.06.2024.

Отримав Залізний Хрест від Головнокомандуючого ЗСУ Валерія Залужного, мав посвідчення учасника бойових дій, був приставлений командиром до нагороди за Мужність, нажаль посмертно...

Анатолій Доманський народився 23.03.1990 року в м. Щолкіне АРК. Згодом переїхали до Івано Франківська. Де і проживав все своє життя. Навчався в ліцеї №20. Закінчивши ліцей вступив у вище професійне училище №15.

Ще з юнацьких років не цурався жодної роботи. Працював у багатьох сферах. Останнім місцем роботи перед мобілізацією була фірма по ремонту доріг ПБС, де займав одну з керівних посад. 

Мріяв створити свою сімʼю, але, на жаль, не встиг. 

Запамʼятався своєю щирістю, добротою і світлою душею. Завжди був відкритий та готовий прийти на допомогу. 

Призваний був у травні 2023 року. Захищав Україну у складі 35 бригади морської піхоти на посаді бойового медика взводу, яку здобув на прискорених навчальних курсах у Великій Британії. Захищав Україну на Донецькому та Херсонському напрямках. 

Останнє бойове завдання було в н.п Кринки, яке тривало 3 місяці. 

Після двох отриманих поранень на полі бою, 21.04.2024 проводилась евакуація захисника на якій він загинув від  ворожого АРТ обстрілу, закривши собою побратима.

Скляр Захар народився 10.09.1997 в м. Кремінна, Луганської обл, де й проживав до 2014 року. Там же в Кремінній в.2004 році почав вчитись в середній школіј№2 м. Кремінна, Окрім цього належав до осередку Пласту Луганщини, займався велоспортом, захоплювався читанням книг, музикою та туризмом.

У 2014 poці сім`я nepeixaла до вано-Франківська, 11 клас закінчував в Івано- Франківській гіназі №З (зараз ліцей №20). В 2015 році вступив до Прикарпатського національного університету на Факультет математики й інформатики, за спеціальністю інформатика, паралельно закінчив військову кафедру університету та отримав звання молодшого лейтенанта.

В той же час 2015 р. всупив до тутешнього осередку Пласту та став виховником гуртка «Ворони» в 27 курені ім. В.Івасюка. Був інструктором з картографі та орієнтування. Згодом став членом куреня «Лісові чорти» в кодлі «Хом'як».

З березня 2018 по серпень 2019 працював веломеханіком у веломагазині-майстерні RЕZКО у Івано-Франківську.

В 2019 році після закінчення ПНУ продовжив свою освіу в м. Люблін, республіка Польща в Університеті Люблінська політехніка на факультеті управління та менеджменту

Після повномасштабного російського вторгнення повернувся на Батьківщину та зголосився до лав Збройних сил Украіни. Став лейтенантом у складі 79-і окремої десантно-штурмової Таврійської бригади В липні 2022 пройшов спеціальні навчання на Житомирщині, після чого брав участь у бойових діях в межах Донецької області. Був командиром взводу роти зв'язку. З червня по серпень 2023 року пройшов навчання у Великобританії, Після чого повернувся на Донеччину і продовжив захист країни в якості командира взводу роти управління.

Загинув 20 грудна 2023 р. під час виконання бойового завдання від смертельної вибухової травми поблизу с. Новомихайлівка, Мар'їнської міської громади Покровського району Донецької області.

Указом Президента України нагороджений орденом Богдана Хмельницькогю ІІІ супеня.

Струк Олександр Михайлович народився 15.05.1974 в с.Старий Гвіздець (сьогодні Коломийського р-ну) Івано-Франківської області.

В 1981 Сашко з батьками та молодшою сестричкою переїхали в м.Івано-Франківськ. В 1992 році закінчив школу №20, 11 класів. Восени 1992 року був призваний на військову службу , яку проходив в м. Харків. Служив у війську ХВВАУЛ (Харківське вище воєнне авіаційне училище льотчиків) .

На службі Сашко познайомився з дівчиною, яка потім стала його дружиною. Після закінчення служби в 1994 році вони одружилися, а пізніше у них народилася донечка. В 2010 році вони розлучилися та Олександр повернувся в м. Івано-Франківськ.

Влаштувався на роботу водієм автобуса в 2011. Працював на маршрутах №28 та №22 до 2024 року.

Потім 17 липня Олександра призвали на захист неньки України. Проходив навчання в м.Рівне. Після навчання 13.09.2024 р. його відправили на Запорізький напрямок , в/ч А1556, 128 гірсько штурмова бригада. 

Загинув Струк Олександр Михайлович 17.02.2025 року в с. Любимівка , Вільнянського р-ну, Запорізької області. Привезли Героя 21.02.2025 в м. Івано-Франківськ та поховали 24.02.2025 р. на міському кладовищі на Алеї Слави!

Клід Тарас Ігорович народився 5 січня 1994 року у м. Івано-Франківськ. Зростав слухняним, спокійним і допитливим,  хлопчиком. З вересня 2001 року пішов в ЗОШС №2 із поглибленим вивченням англійської мови , згодом продовжив навчання в ліцеї №23.

Займався в спортивній секції по баскетболу, виступав із командою на змаганнях , ходив в секцію із шахмат, дуже багато читав та мав хорошу памʼять. Після закінчення школи пішов навчатися у ВПУ №13. Після успішного закінчення училища вирішив продовжити навчання в університеті «Нафти і газу».

По закінченню працював менеджером у фірмі «Профігруп Україна».

З перших днів повномасштабного вторгнення був призваний до ЗСУ. Служив в 94 бригаді прикордонної служби України. В 2023 році був у підпорядкуванні 3-ї штурмової бригади «Азов» брав участь у визволенні Краматорська, Часів Яру, Бахмуту. Після реабілітаційної відпустки продовжив службу в 94 бригаді.

На превеликий жаль в 2024 році виконуючи бойове завдання в Харківській області загинув захищаючи державний суверенітет України. Нагороджений посмертно за особливу мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету , указом президента України орденом «За мужність ІІІ ступеня» та відзнакою міського голови Івано-Франківська «За честь і звитягу» також Івано-Франківська міська рада присвоїла звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська» (посмертно)