Пащенюк Ігор Михайлович народився 09 жовтня1989 року в селі Тумир Галицького району Івано-Франківської області.

Але все життя він прожив у місті Івано-Франківську. Спочатку відвідував дитячий садочок №36 «Віночок». Потім навчався у загальноосвітній школі №24.

У 2004 році, після закінчення школи, вступив до вищого професійного училища №13, де здобув професію регулювальника радіоелектронної апаратури та приладів; електромонтера устаткування телефонного звʼязку. 

З вересня 2007 року починає працювати на цементно-шиферному комбінаті в с. Ямниця. В липні 2015 року звільнився і почав їздити на роботу за кордон. 

22 лютого 2023 року Ігор був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив солдатом медичного відділення стрілецького батальйону № 419 військової частини А-4809.   

6 липня 2023 року, під час виконання бойового завдання, Ігор Пащенюк отримав важке поранення у Кліщіївці під Бахмутом. Лікарі боролися за його життя, але травми були надто тяжкими і 19 липня 2023 року Ігор помер у Київському військовому госпіталі. 

З ранніх років Роман вирізнявся чесністю, мужністю, наполегливістю та гострим відчуттям справедливості. Як старший син був опорою і підтримкою батькам, вірним другом і добрим порадником молодшому братові. Вірним, надійним, добрим чоловіком і захисником для дружини.

Навчався у Івано-Франківській загальноосвітній школі №11, здобув освіту «Викладач організатор масової фізичної культури» у Івано-Франківському коледжі Фізичного Виховання, отримав базову вищу освіту бакалавра «Фізичне виховання та спорт» у Івано-Франківському коледжі Фізичного Виховання, здобув ступень вищої освіти магістр «Освіта/Педагогіка» у Прикарпатському Національному Університеті ім. В. Стефаника.

У житті Романа велику роль відігравав спорт, з раннього дитинства займався спортивною гімнастикою у Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву (СДЮСШОР) №1, а в подальшому займався Таїландським боксом «МУЕЙ-ТАЙ», здобувши кандидата майстра спорту України (КМС).

Проходив військову службу в Збройних Силах України у м. Запоріжжя. Любов та патріотизм до Батьківщини багато значило для Романа, його шлях воїна розпочався у 2014 р. з «Майдану», а далі не роздумуючи пішов добровольцем в «АТО», обороняючи цілісність нашої держави у складі  підрозділу «Айдар» 2 роки, повернувся додому. Та з перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем обороняти нашу державу, де був призваний до Сил Спеціальних Операцій (ССО) військової частини А-2772. Із честю, відвагою та гідністю разом із побратимами боронив цілісність України на Харківському, Херсонському, Запорізькому та Донецькому напрямках.

Під час виконання бойового завдання  26 березня 2023 р. від вибухової хвилі отримав поранення – акубаротравма, після операції та реабілітації повернуся захищати Батьківщину.

У 2016 р. Роман зустрів Олександру, молоді люди довго товаришували, а згодом стали парою та одружилися. Роман та Олександра були закохані та щасливі, будували майбутнє… залишилось багато нездійснених мрій… 24.03.2017 р. нагороджений почесною медаллю «Доброволець» Івано-Франківською міською радою, 03.02.2023 р. наказом міністра оборони України О. Резніков нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани», у квітні 2024 р. нагороджений (посмертно) відзнакою міського голови Р. Марцінків «За честь і звитягу».

Загинув Корнута Роман Миколайович 14.02.2024 р. під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Авдіївка, Донецької області.

Янкович Ярослав Ігорович народився 9 червня 1992 року в м. Івано-Франківську. 

З 1998 по 2009 рік навчався у школі (нині – Ліцей №17), де здобув повну загальну середню освіту.

Після закінчення 11 класів вступив до професійного училища №3 в Івано-Франківську, яке завершив, отримавши спеціальність столяра художніх меблів. 

З перших днів повномасштабного вторгнення Ярослав став на захист України. Служив у 7-му окремому стрілецькому батальйоні, був відданим воїном і справжнім професіоналом.

Захисник України, старший стрілець-оператор 3-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти в/ч А7091 героїчно загинув 14 лютого 2024 року біля села Невське Луганської області під час артилерійського обстрілу, віддавши своє життя за свободу та незалежність України. 

Вічна пам’ять Герою!

Федоренко Сергій Миколайович народився 01 січня 1987 року в місті Бучач Тернопільської області. Згодом переїхав у м. Івано- Франківськ. 

Зростав Сергій у робітничій сім`ї, був активним хлопчиком, відвідував заклад дошкільної освіти в м. Івано- Франківську, що по вул. Пулюя. 

В 1994 році став учнем 1 класу Івано- Франківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №13. 

З 1998 по 2002 роках продовжив навчання у 5 класі Івано-Франківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №17. 

З 2002 по 2005 роках навчався у вищому навчальному училищі №21 за професією «Верстатник широкого профілю, оператор верстатів з ПК». 

З 19.12.2005-25.10.2006 роках проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. 

У 2007-2009 роках здобув освіту у Надвірнянському коледжі національного транспортного університету за спеціальністю «Бухгалтерський облік». 

У 2006 році працював у фірмі ПрАТ «Патріот» на посаді оператор. 

З 2007-2009 роках працював Івано-Франківській філії «ТзОВ Порив». У 2011 році одружився. Цього ж року у нього народився син Оскар. 

Продовж життя Сергій опанував багато професій, бо завжди прагнув дізнатися щось нове. 

Після повернення з-за кордону в 2019 р. працював оператором термічного оброблення в «ТзОВ М`ясо ІФ». 

У 2020 році у нього народилася донька Каміла.

Відповідно до наказу Президента України «Про військовий обов`язок і військову службу» 05 липня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив навчання у Великобританії та Чехії, де здобув диплом про поглиблене вивчення курсу піхоти. Мав позивний SILVER 13. 

Служив в 141-окрема піхотна бригада, 453 батальйон, де був на посаді стрільця. Разом із побратимами обороняв Кам’янське, Оріхів, Вербове Запорізької області. 

Від 13 грудня 2023 року брав участь у бойових заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у  зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи на території Запорізької області. 

05 березня 2024 року сім`я отримала сповіщення про смерть Федоренка Сергія Миколайовича, солдата військової частини 44940, 1 стрілецького піхотного відділення, 1 піхотного взводу, 1 піхотної роти. Загинув при виконанні бойового завдання внаслідок отримання поранення, несумісне із життям від складу БПАН поблизу населеного пункту Вербове, Пологівського р-ну, Запорізької області. 

Без батька залишились двоє неповнолітніх дітей: син Оскар 13 років, дочка Каміла 4 роки, дружина, мати, сестра, рідні, друзі, побратими… Всі вони втратили найкращого, найріднішого батька, чоловіка, сина, брата, найнадійнішого товариша.

Похований воїн на Алеї Героїв кладовища села Чукалівка.

Олексин Віталій Васильович народився 20 грудня 1980 року в селі Нижнів Тлумацького району Івано-Франківської області. Згодом, коли йому виповнилося два роки , батьки переїхали на проживання в село Микитинці Івано-Франківської міської ради , де й минуло його дитинство та юність. 

Навчався в ЗОШ №11 м. Івано-Франківська. Після закінчення 9-го класу вступив в ПТУ №15. Після закінчення навчання проходив строкову службу в м. Конотопі Сумської області. Після звільнення з лав армії працював автомеханіком на СТО. 

У 2003 році одружився, з дружиною Марією виховував двох синів. До ЗСУ вступив 13 січня 2023 року. Спочатку проходив навчання у місті Рівне, потім у місті Дніпрі. Після бойової підготовки у званні молодшого сержанта брав участь у боях під Авдіївкою Донецької області як навідник 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч А 0536. 

Після відведення війська з-під Авдіївки стояв на захисті Батьківщини у селі Водяне Волновалького району Донецької області, де й загинув 28 лютого 2024 року.