Владислав Ернестович Мюльн народився у 1831 році. У 1862 році він вперше отримав посаду Станіславівголовного будівничого (архітектора) повітового Станіславова. На посаді він перебував протягом п’яти років, паралельно очолюючи добровільну пожежну сторожу.

Власне не в останню чергу завдяки цій сторожі «червоний півень» у 1868 році не зміг добратися до залізничного вокзалу і станції у Станіславові. На посаду головного архітектора Владислава Мюльна у 1870 році повторно запросив бургомістр Ігнацій Камінський. На відміну від сучасних чиновників від архітектури, Мюльн не лише керував процесом відбудови міста, але й проектував нові споруди в місті. Владислав під час відбудови міста намагався відмовитися від архітектурних надмірностей – будинки мали бути простими, ошатними, надійними та не надто дорогими. Розповідають, що одного разу архітектор правив за свій проект 350 ринських. Мюльн вважав, що це невиправдано висока ціна, тому сам виконав аналогічний проект лише за 200 ринських. Державна допомога в першу чергу була адресована на відбудову та будівництво громадських споруд та шкіл.

За проектами Мюльна у місті будують кілька нових шкіл – чоловічу гімназію імені Міцкевича, жіночу школу імені Королеви Ядвіги та реальну школу, яка знаходиться на пішохідній нині частині вулиці Незалежності. В цій реальній школі учні проходили підготовку із поглибленим вивченням природничих та технічних дисциплін, аби далі продовжувати навчання у Львівській політехніці чи інших аналогічних закладах. Власне багато випускників реальної школи, збудованої Мюльном, працювали у Станіславівській дирекції державної залізниці. Поряд із скромними будівлями, які споруджувалися за проектами Мюльна, у Станіславові під час відбудови постало багато сецесійних будинків за проектами відомих австрійських архітекторів. Тут можна знайти і будинки, споруджені за проектами віденської фірми «Фельнер і Гельмер».

Потрібно сказати, що Владислав Мюльн дуже вдало суміщав посади головного архітектора і керівника пожежної сторожі. У 1870-х роках у Станіславові могла б трапитися нова велика пожежа. Зайнялося на сучасній вулиці Коновальця – у ті часи це була т.зв. «Зосина воля», де містився «квартал червоних ліхтарів». Завдяки зусиллям пожежників, вигоріло лише два будинки. Протягом 1883 року у Станіславові не було зафіксовано жодної великої пожежі. У березні 1903 року в Станіславові завдяки професійній та добровільній пожежній сторожі було спочатку локалізовано, а потім і ліквідовано велику пожежу на чотирьохповерховому паровому млині Імердавера, а у 1907 році – було локалізовано велику пожежу в торгівельному пасажі Гартенбергів.

Владислав Мюльн відійшов у вічність у 1907 році, нащадки мають йому дякувати не лише за відбудову міста, але і за створення надійної пожежної сторожі.