На фасаді кінотеатру “Люм’єр” тепер є анотаційна дошка про Юліана Дороша. Це – відомий український фотограф-художник, піонер кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець, знаменитий пластун.

Анотаційна дошка є черговою у проекті “Місто героїв”. Її встановлення приурочили до 103-ого ювілею створення “Пласту”.

В Івано-Франківську, тоді – Станіславі-  Юліан Дорош вступив до Пласту, де вперше взяв до рук фотокамеру. Він став автором документального фільму 1929 року “Свято молоді” про життя Пласту.

Пізніше, 1938 року, зняв  перший український повнометражний художній фільм в Західній Україні під назвою “До добра і краси”.

15 квітня 2015 року в Івано-Франківську, на фасаді Народного дому на Шевченка, 1 відбулося відкриття анотаційної дошки композитору, художнику, засновнику творчих колективів міста Богдану Юрківу

Заслужений працівник культури України з 1957 року працював художнім керівником Центрального народного дому.  Створив народні самодіяльні колективи “Смерічка”, “Любисток”, “Черемош” – останнім керував до виходу на пенсію у 2008 році. Написав близько 80 пісень, побував у творчих поїздках у багатьох країнах Європи.

“Вже 5 років його серед нас немає. Зате живе його творчість, далі маємо щастя насолоджуватися його піснями, які, вже можна сказати, стали народними – виконують їх на різних святкуваннях, імпрезах. Людина залишила вагомий слід після себе – він був помітним в українській культурі”, – каже начальник управління культури МВК Мирослав Петрик.

Це вже 25 дошка в рамках програми “Івано-Франківськ- місто героїв”.

“Франківськ – це видатні постаті, які творили, і творять наше місто. Наш обов’язок їх вшанувати, зробити так, аби інформація була доступна для гостей і мешканців міста. Аби вони могли не лише почитати про постатей на дошці, але й на сайті geroi.if.ua, перейшовши туди з QR-коду, який є на дошці”, – вважає один з ініціаторів програми Руслан Марцінків.

Помер Богдан Юрків 1 серпня 2011 року. До речі, 14 квітня 2015 року йому мало б виповнитися 85 років.

7 квітня 2015 року на фасаді будинку, що на Драгоманова,3 в Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку відомому краєзнавцю Мирону Мицану

Відкриття дошки відбулося в рамках програми “Івано-Франківськ – місто героїв”.

Директор центру розвитку міста Руслан Марцінків, які був одним із ініціаторів створення програми, сказав – Мицан брав активну участь у суспільно-політичному житті Івано-Франківська, сприяв відновленню діяльності  товариств «Просвіти», «Української мови», був керівником первинних осередків та членом обласних управлінь, заступником голови правління Туристсько-краєзнавчої спілки.

“Це людина, яка була ініціатором відновлення Брами Потоцьких, яка зробила сотні екскурсій для мешканців та гостей міста. Це видатна постать, яку потрібно вшанувати. Також це був хороший управлінець та педагог”, – каже Руслан Марцінків

Мицан є автором низки цікавих і актуальних публікацій, зокрема книжки «Станіславівські вежі». Лауреат міської премії імені Івана Франка  2008 року. Відомий краєзнавець, екскурсовод активно працював у розбудові туристичної галузі Прикарпаття.

“Батько завжди був стрункий, підтягнутий, завжди був з піднятою головою, не опускав її ніколи. Завжди був з гумором – з інших, обставин, життя і самого себе. Колись я по різному до цього ставилася. А зараз теж це переймаю, і живу, так як він”, – зізналася під час відкриття донька Мицана – Марія Мицан.

Мирон Мицан відзначений відзнакою Міністерства культури і туризму України «За духовний внесок та створення духовних цінностей». Помер 28 жовтня 2011 року.

Юнак 1992 року народження навчався у 10 та 11 класі цієї школи. Сам він – уродженець Тернопільщини, до Івано-Франківська переїхав до родичів, адже матір працювала на заробітках в Італії.

Після завершення школи Василь взявся здобувати вищу освіту.

В часи Майдану кілька разів їздив до Києва. У найстрашніші дні протистоянь, а саме 20 лютого, поблизу Жовтневого палацу снайперська куля смертельно поранила грудну клітку героя – не врятував навіть цивільний бронежилет. Помер Мойсей у київській лікарні.

Нині матір Василя, Єлизавета Мойсей зізнається – син був життєрадісним, і навіть будучи на Майдані, підбадьорював матір.

“Він намагався приховувати від мене, що їздить у Київ. Коли вбили Нігояна, я плакала, просила, аби він не їхав. Він казав, що тут все спокійно. Говорила з ним цілу ніч, просила вибачення, що залишила його у 14 років. Він відповів – не просіть прощення, якби не ви, я би не був таким, який я є”, – згадує зі сльозми на очах матір Героя Небесної Сотні.

Завжди усміхненим Василя запам’ятала і його класний керівник Марта Петрунів.

“Пам’ятаю той день, коли Василь прийшов до нашої школи – високий, світлий, з усмішкою на обличчі. Та усмішка завжди супроводжувала його. Був добрим і невідмовним до дітей та вчителів – таким він і залишився в пам’яті”, – каже класний керівник.

Анотаційну дошку відкрили в рамках програми “Івано-Франківськ – місто героїв”, ініціатором якої є директор “Центру розвитку міста” Руслан Марцінків.

“Чин цього героя, який віддав своє життя, аби відбувалися зміни в нашій державі – це обов’язок громади вшанувати пам’ять таких людей”, – вважає Марцінків.

22-річний Василя Мойсея поховали на Меморіалі Слави в Луцьку.

В рамках програми «Івано-Франківськ – місто героїв» відкрили анотаційну дошку доктору педагогічних наук, професору, члену-кореспонденту АПН України, заслуженому працівнику професійно-технічної освіти Ступарику Богдану Михайловичу

«Івано-Франківськ – місто героїв» - програма, що вшановує пам`ять творців Івано-Франківської та загальноукраїнської історії.

Вже 23 анотаційні дошки, встановлені з ініціативи депутатів Івано-Франківської міської ради, розповідають перехожим, гостям та мешканцям міста, про героїчні постаті, що мешкали й творили поряд нас.

10 березня 2015 року, в знак відзначення 75 річниці від дня народження видатного науковця, на фасаді рідного будинку відкрили анотаційну дошку Ступарику Богдану Михайловичу.

Присутні на дійстві колеги-педагоги, освітяни міста, друзі, вихованці та рідні Богдана Ступарика згадували про його працю, здобутки та спадок.

Доктор педагогічних наук, професор, члена-кореспондент АПН України, заслужений працівник професійно-технічної освіти Богдана Ступарик є прикладом відданої працелюбності та жертовності власній справі.

Як зазначив на відкритті ректор Прикарпатського національного університету Ігор Цепенда – Богдан Ступарик не тільки мав найвищі наукові звання – один з небагатьох членів Національної академії педагогічних наук, це була людина, яка пройшла всі щаблі, які дозволяють людині, яка обрала професію педагога, говорити про те, що «я можу вчити інших».

Невтомний вихователь української молоді, Богдан Михайлович пропагував національну ідею в численних задокументованих і незадокументованих виступах. Ніколи не проходив байдуже повз безкультурність, сірість. Найголовнішим обов’язком тих, хто працює з молоддю, професор вважав виховання людей, які здатні побудувати і зберегти незалежну Українську державу.

Присутні на заході доньки відомого науковця подякували всім присутнім за вшанування пам`яті їх батька.