У рамках міської програми "Івано-Франківськ - місто героїв" 7 жовтня 2015 р. на фасаді будинку за адресою вул. Мазепи, 5 відбулося відкриття анотаційної дошки акторці театру, заслуженій артистці України Оксані Затварській.

Затварська Оксана Іларіонівна народилася 15 листопада 1921 р. в с. Яблунів на Косівщині. Свій сценічний шлях починала у 1939 р. з мандрівного театру та з Гуцульського ансамблю у 1940 р.; у 1944-1962 рр. працювала у Коломийському і пізніше 1962-1977 рр. у Станіславському облмуздрамтеатрі ім. І. Франка.

Акторка багатогранного сценічного таланту, однаково успішно виконувала провідні ролі опереткового, комедійного та драматичного жанру сучасної класичної української та зарубіжної драматургії.

Неодноразово обиралася депутатом Коломийської, Івано-Франківської міських та Яблунівської селищної рад. Саме завдяки її  пропозиції як депутата був збудований новий обласний музично-драматичний театр, в якому Затварська грала до 1976 року. У Івано-Франківську віднедавна відбувається конкурс молодих акторів ім. Оксани Затварської.

Анотаційну дошку відомій акторці відкрили її доньки. "Мама завжди відчувала гармонію життя, бо присвятила себе обраній професії та театральному мистецтву" - зазначила донька артистки, Романна Затварська. Олеся Пасічняк та Тарас Василюк зачитали вірші, написані Пушиком Степаном Григоровичем на честь актриси. Ольга Бабій, директор ОТБ "Галичина", розповіла, як з 4-річного віку відвідувала вистави, у яких грала Оксана Іларіонівна. "Вона була фантастичною артисткою. Я вважаю, що всі молоді актори сучасності мають брати приклад з таких людей, як Оксана Затварська" - зауважила О. Бабій. 

У рамках міської програми "Івано-Франківськ - місто героїв" на фасаді будинку за адресою вул. С. Петлюри, 23 відбулося відкриття анотаційної добки загиблому бійцю АТО Андрію Барасюку.

Барасюк Андрій Васильович народився 1 червня 1986 у м. Івано-Франківську. Навчався у школі №12 та у професійному технічному училищі №1. 9 березня 2015 р. був мобілізований до війська, та після навчання під Києвом направлений до 501-го окремого батальйону морської піхоти. Під час артилерійського обстрілу поблизу села Сопине в районі міста Маріуполь (Донецька область) 25 серпня 2015 р. близько 00:30 Андрій загинув. Похований на території Меморіального комплексу "Дем'янів Лаз" Філіалу Обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери.

Анотаційну дошку Андрію Барасюку відкрили його близькі. Тато Андрія, Василь Барасюк, зазначив, що вшанувати пам'ять його сина прийшла велика кількість людей. "Багато людей, у тому числі сусідів поважали та цінували мого сина. Приходьте до нього на могилу, не забувайте, пам'ятайте мого Андрія" - промовив батько перед відкриттям дошки. "Андрій був завжди усміхненим та випромінював життєрадісність. Саме таким його запам'ятали всі, хто його знав" - зазначив його сусід, Мирон Галуга. Олег Бевський, який теж служив у зоні АТО, подякував батькам Андрія за те, що виховали такого чудового сина, і висловив надію, що приводом для відкриття всіх наступних дощок стане вшануванню пам'яті видатних діячів, а не загиблих бійців.

Письменники Івано-Франківська, друзі та близькі Миколи Мироненка зібрались біля стін його рідної будівлі

25 вересня 2015 року в Івано-Франківську відбулось відкриття та освячення чергової анотаційної дошки в рамках міської програми «Івано-Франківськ – місто героїв». Цього разу пам’ятною дошкою громадськість вшанувала видатного письменника, автора багатьох нарисів, новел, оповідань та репресованого політв’язня Миколу Павловича Мироненка.

Микола Мироненко народився 9 серпня 1930 року в селі Скопці на Київщині, малолітнім пережив Голодомор. Після війни вступив до Київського механічного технікуму, який закінчив у 1950 році. Після навчання був направлений у місто Станіслав. Микола Мироненко мав бажання стати юристом і у 1953 році він вступив на юридичний факультет.

За критику радянської влади Микола Мироненко був засуджений на 5 років ув`яснення, яке відбував у Мордовських таборах. У 1988 році його реабілітували та поновили в університеті.

З написаного Миколою Мироненком найбільший резонанс мав художньо-документальний роман «Планета Антуана» який вийшов у світ в 2005 році коли автору минуло 75 років. Це була перша книга із задуманої трилогії у 7-ми томах під загальною назвою «Знищене покоління».

Помер письменник 11 серпня 2010 року.

Як зазначив під час відкриття дошки голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Євген Баран: «Коли я у нього був 30 червня 2010 року, він мені сказав: «Я знаю, що я вмираю, але моя місія – боротися зі злом, і я її виконаю до кінця». Мкола Мироненко був Дон-Кіхотом, який боровся із державним злом, а потім із індивідуальним».

Ініціатор програми «Івано-Франківськ – місто героїв» Руслан Марцінків подякував всім присутнім, а особливо дружині Миколи Мироненка пані Олександрі, адже весь тяжкий життєвий шлях вони пройшли спільно.

В рамках міської програми «Івано-Франківськ – місто героїв» на фасаді будинку за адресою вул. Довженка, 1 відбулося відкриття анотаційної дошки Дяченко Вірі Іванівні

Напередодні святкування дня фізичної культури та спорту в Івано-Франківську вшанували пам`ять відомої спортсменки, багаторазової чемпіонки України, члена збірної команди України, майстра спорту з акробатики Дяченко Віри Іванівни.

Віра Дяченко народилася 25 грудня 1943 р. у багатодітній сім’ї. З четвертого класу загальної школи почала тренуватися в дитячій спортивній школі у тренера зі спортивної гімнастики Гірняка Романа Несторовича. З 1963 р. тренувалася та виступала у змаганнях з акробатики у змішаній парі з Бедрацьким Віктором, разом з яким у 1965 р., на Кубку зі спортивної акробатики в м. Мінську стала призером та виконала норму майстра спорту СРСР. Також у цьому році пара стала чемпіонами України з акробатики, чемпіонами фінальних змагань Спартакіади України, другими в змаганнях VІІІ Всесоюзної літньої спартакіади профспілок, чемпіонами Добровільного спортивного товариства «Буревісник».

У 1972 р. пара Віктор Бедрацький та Віра Дяченко стали переможцями кубку УРСР і ряду змагань, які проводились по лінії СКА. У 1973р. пара стала срібними призерами Кубка УРСР, а також переможцями традиційної телевізійної зустрічі між збірними командами Київ-Львів-Дніпропетровськ.

Після завершення спортивної кар’єри Віра Дяченко довгий час працювала на посаді вчителя фізичного виховання, а в останні свої роки  - на посаді інструктора з фізичної культури у дитячому садочку.

Своє життя Віра Іванівна присвятила не лише спорту, а передусім і своїй сім’ї, адже вона була дбайливою мамою для діточок та турботливою дружиною для чоловіка.

Священик освятив пам’ятну дошку, яку відкрили рідні Віри Іванівни.

Її чоловік Володимир Іванович розповів, що його дружина Віра була життєрадісною і енергійною людиною.

«Ця пам’ятна дошка буде завжди нагадувати, що івано-франківці повинні пишатися своєю відомою спортсменкою, яка також була чудовою матір’ю, дружиною, і надзвичайною людиною» - сказав Володимир Дяченко.

У Івано-Франківську на фасаді будинку Вороного, 3 становили анотаційну дошку українській співачці та педагогу  Божені Антоневич. Свого часу вона там жила понад 45 років. 

Викладацьку роботу поєднувала з концертною діяльністю. Божена була солісткою Львівської державної академічної капела “Трембіта”. Весь свій талант присвятила учням, які удостоєні високих звань і продовжують “школу Божени Антоневич” – це Ігор Семків, Марія Стеф’юк, Христина Фіцалович, Христина Михайлюк, Олена Житня-Кисельова, Олександр Максаков, Ольга Велка, Мирослав Петрик, Віолетта Дутчак, Христина та Марта Шевченко, Петро Чоловський, Світлана Гричко.

Священик освятив дошку. Відкрили пам’ятку рідні Божени, зокрема її син Володимир Олександрович. Він розповів, що мама дуже любила працювати й все інше у неї відходило на другий план.

“Цю дошку встановлюють для того, щоб люди пам’ятали вчителів, які починали професійний вокал у Івано-Франківську. На жаль, у радянські часи її прізвище свідомо плутали, чи ім’я не так називали. А тепер молодь буде знати, хто така Божена Антоневич”, – поділився він.

Серед присутніх на заході був вихованець співачки, начальник управління культури в Івано-Франківську, Заслужений артист України Мирослав Петрик. Він вдячний пані Божені за знання, які вона йому передала та вважає встановлення цієї анотаційної дошки надзвичайно потрібним.

“Вона зробила великий вклад у розвиток мистецького виховання, вокального співу і залишила по собі добий слід. Я гордий, що є її вихованцем. Своїм здобуткам я завдячую також їй”, – розповів співак.