Василь Ярославович Дричак народився 29 квітня 1984 року в селі Маркова Богородчанського району Івано-Франківської області. У дитячі роки разом із родиною переїхав до Івано-Франківська, де минули його шкільні та юнацькі роки.

У 1991 році розпочав навчання у ліцеї №18 міста Івано-Франківська, де здобував освіту до 1999 року. Згодом вступив до ліцею при Вищому професійному училищі №13, а впродовж 2001–2003 років продовжив навчання у цьому закладі, опановуючи майбутню професію.

У 2003 році був призваний на строкову військову службу до лав Української армії. Після її завершення повернувся до мирного життя та працював на Івано-Франківському міськмолокозаводі, де зарекомендував себе сумлінним і відповідальним працівником.

У 2013 році Василь створив власну сім’ю. Разом із дружиною Уляною будував родинне щастя, засноване на любові, взаємній повазі та підтримці. Найбільшою радістю для подружжя стало народження доньки Анни у 2018 році. Василь був турботливим чоловіком, люблячим батьком і надійною опорою для своїх рідних.

Рідні, друзі та знайомі згадують його як добру, щиру, працьовиту й відповідальну людину. Він умів підтримати у важку хвилину, завжди був готовий допомогти та користувався заслуженою повагою серед людей.

У 2023 році Василь Ярославович став на захист України, мобілізувавшись до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Після проходження військової підготовки виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку.

Під час служби отримав поранення та контузію, однак, пройшовши лікування й реабілітацію, повернувся до виконання військового обов’язку. Незважаючи на випробування війни, залишався вірним присязі та продовжував захищати Україну у складі військової частини А1556.

15 березня 2025 року Василь загинув поблизу населеного пункту П’ятихатки Запорізької області на Оріхівському напрямку. До останнього подиху він мужньо виконував свій військовий обов’язок, захищаючи незалежність, свободу та майбутнє українського народу.

Світла пам’ять про Василя назавжди залишиться у серцях дружини, доньки, рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав. Його життєвий шлях став прикладом людської гідності, відповідальності, любові до сім’ї та безмежної відданості Україні.

Вічна пам’ять і слава Герою України.