Андрій Васильович Лопух народився 5 квітня 1989 року в селі Новоселиця Долинського району. Дитячі роки провів у родинному теплі разом із мамою, сестрою та братом.

Змалку був життєрадісною, доброю та щирою дитиною. Вирізнявся веселою вдачею, чуйністю та любов’ю до людей. Відвідував дитячий садок у Вигоді, а в 1996 році розпочав навчання у Новоселицькій школі. Після завершення початкових класів продовжив здобувати освіту у Вигодській загальноосвітній школі, де у 2005 році закінчив дев’ять класів.

Того ж року вступив до Івано-Франківського професійного училища №13, де здобув обрану професію. У 2008 році був призваний на строкову військову службу, яку гідно пройшов, загартувавши свій характер і зміцнивши почуття відповідальності.

Після повернення працював у Вигодському лісокомбінаті. Саме там зустрів своє перше і єдине кохання — Наталію. У 2012 році вони створили сім’ю, яка стала для Андрія найбільшою цінністю та надійною опорою в житті.

У 2015 році в подружжя народився первісток — син Максим. Того ж року Андрій став на захист України, проходячи службу в зоні проведення антитерористичної операції. Виконував свій військовий обов’язок протягом року, залишаючись вірним присязі та своїй державі.

У 2020 році родина поповнилася ще одним щастям — народився другий син Давид.

Андрій був люблячим батьком, турботливим чоловіком і доброю людиною. Понад усе цінував свою сім’ю, любив життя та вмів радіти простим речам. Серед його захоплень були малювання, риболовля та різьблення й майстрування по дереву. Він був працьовитим, щирим і завжди готовим прийти на допомогу тим, хто її потребував.

У липні 2023 року Андрій Васильович знову став до лав захисників України. Побратими знали його за позивним «Чечен».

Молодший сержант Лопух Андрій Васильович служив командиром гармати 3-го розрахунку 2-го артилерійського взводу артилерійської батареї військової частини А4165.

29 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу селища Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, Андрій загинув, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та своєму народові.

Світла пам’ять про Андрія назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто мав честь знати його. Він був справжнім патріотом, люблячим сім’янином і мужнім воїном, який віддав найдорожче за свободу та незалежність України.

Вічна пам’ять і слава Герою України.