Григорів Тарас Ярославович — молодший сержант, номер обслуги 1-ї обслуги міномета 2-го мінометного взводу 2-ї мінометної батареї 3-ї бригади оперативного призначення військової частини 3017 «Спартан» Національної гвардії України. Позивний — «Батя».

Народився 28 грудня 1976 року в Івано-Франківську. У 1983 році пішов до 1 класу Івано-Франківської загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів №6, яку закінчив у 1992 році. У 1992–1995 роках навчався у ВПУ №21, де здобув професію токаря-розточувальника.

Після закінчення училища на початку 1995 року був призваний до лав Збройних Сил України, де прослужив два роки. Після проходження військової служби понад 18 років працював токарем на Івано-Франківському арматурному заводі.

У 2014–2016 роках брав участь в Антитерористичній операції на Донецькому напрямку.

26 квітня 2023 року був мобілізований до лав Національної гвардії України для захисту Батьківщини. За час служби неодноразово зазнавав контузій та поранень.

Із 26 листопада 2025 року вважався зниклим безвісти внаслідок бойового зіткнення поблизу населеного пункту Молодецьке Покровського району Донецької області. 20 грудня 2025 року було офіційно підтверджено загибель Тараса Григоріва внаслідок отриманих поранень.

Похований 30 грудня 2025 року на кладовищі в мікрорайоні Опришівці.

Григорів Тарас був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції» (2016 р.), медаллю «За оборону України» (2022 р.), відзнаками міського голови Івано-Франківська «За честь і звитягу» (2016 р. та 2026 р. — посмертно), а також званням «Почесний громадянин міста» (2026 р., посмертно).