Зінько Володимир Ігорович, позивний «Боксік», народився 5 лютого 1990 року. Все своє життя прожив у місті Івано-Франківськ. У ранньому віці він трагічно втратив батька. Володимира та його брата Андрія виховувала мати, яка вкладала весь сенс свого життя у своїх синів.

Навчався Володимир у школі № 25, після закінчення якої вступив до Вищого професійного училища № 21. У 2008 році, завершивши навчання, він пішов служити на строкову службу. Володимир дуже любив танці, спорт і бокс, а також навчав дітей цьому мистецтву.

У 2014 році, коли почалася війна, він без вагань приєднався до лав АТО, ставши на захист України. Бойовий шлях розпочав у складі Закарпатської гірсько-штурмової 128-ї бригади. Пройшов запеклі бої на Донецькому напрямку, у Дебальцевому та в інших гарячих точках. За службу Володимир був заслужено нагороджений, зокрема:

за бойову звитягу — відзнакою Івано-Франківської обласної державної адміністрації та обласної ради;

- за участь в антитерористичній операції;

- відзнакою УПА;

- відзнакою «Учасник АТО».

З початком повномасштабного вторгнення, служачи у складі 102-ї окремої бригади територіальної оборони, він брав участь у заходах, необхідних для оборони України, захисту населення та державних інтересів у умовах збройної агресії російської федерації. Служив у Донецькій та Запорізькій областях.

5 лютого 2025 року Володимиру виповнилося 35 років. Та відсвяткувати цей день він не встиг — уже наступного дня загинув на Запорізькому напрямку.

За роки служби Володимир отримав і пережив численні контузії та операції, які залишили глибокий слід на здоров’ї. Та попри все, він завжди повертався на фронт — до своїх побратимів, у лави ЗСУ. Захист Батьківщини був справою його життя.

Володимир був відважним воїном, який завжди відстоював справедливість і залишався вірним своїм принципам. Він служив не заради посад чи звань, а за покликанням совісті.

За 11 років війни Володимир пожертвував багато — здоров’ям та сімейним життям. Разом із коханою вони мріяли одружитися у вільній Україні, але для нього війна завжди стояла на першому місці, доки ворог залишався на нашій землі. Тепер він віддав найдорожче — своє життя, і пішов із цього світу як справжній патріот.