Володимир Гасюк — уродженець селища Ворохта. Народився 28 липня 1991 року.

Навчався в Івано-Франківському фізико-технічному ліцею.

Чоловік став на захист України 26 лютого 2022 року. Був командиром взводу 8 батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".

Військовослужбовець загинув 3 грудня 2022 року поблизу села Білогорівка Бахмутського району Донецької області.

Завадовський Андрій Богданович народився 30 січня 1988 року в м. Івано-Франківську. Навчався в школі - Ліцеї №1.По завершенню школи вступив на навчання в Івано-Франківський комерційний технікум за спеціальністю «Туризм і готельний бізнес» 

Проходив військову службу в м.Миколаєві. Повернувшись з служби в армії вступив на навчання в Тернопільську національну академію. 

Працював у різних сферах: у закладах громадського харчування та підприємствах міста, а саме у фірмі «Електролюкс», муніципальній варті та в управлінні Національного банку в Івано-Франківській області. 

У березні 2013 року одружився з Оксаною Грималюк.

В лютому 2015 року був мобілізований, приймав участь в бойових діях в м. Попасее Луганської області та Зайцеве Донецької області.

В квітні 2016 року був демобілізований. З 2017 року працював в фірмі «Еліт».

У 2023 році був мобілізований у складі 95 ГШБ. Приймав участь у боях на Купʼянсько-Лиманському напрямку. 

21 листопада 2023 року загинув у селі Синьківка Купʼянського району Харківської області у нерівному бою від артелерійського вибуху.

В Андрія залишилися двоє дітей , дружина, батьки. Похований в с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради.

Народився і жив в місті Івано-Франківськ. 

Навчався в ЗОШ 21 з 2006 - 2015 р

Згодом навчався в Івано-Франківському державному коледжі технологій та бізнесу з 2015 по 2017 рік з 2017 по 2019р. навчався в Івано-Франківському Національному технічному університеті Нафти і газу 

Головний сержант- командир 1-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 3-го батальйону оперативного призначення «Свобода» НГ України 

Крафтер – легенда батальйону «Свобода». З перших днів він виїхав з рідного Івано-Франківська, щоб взяти участь в обороні Києва. Долучився до батальйону «Свобода», брав участь в боях за столицю, потім пройшов криваві бої Сіверськодонецька, Зайцевого, Бахмуту. Неодноразово отримував поранення і контузії, але щоразу повертався у стрій, до побратимів. Ніщо не могло зупинити його бажання захищати свою країну та друзів.

Попри молодий вік, Роман мав величезну повагу в батальйоні, в тому числі від бійців, яким він годився в сини. Був відважним воїном, який завжди йшов у саме пекло. Швидко вчився, опановував все більше військових професій, мав величезну особисту та військову харизму.

Побратими згадують: «Крафтер був сильною та вольовою людиною…

Мав чітку життєву позицію, великий авторитет в колективі та завжди тримав слово. На нього можна було розраховувати в критичних ситуаціях. У Роми була  шалена  енергія, він був сміливим та безжальним до ворога.

Василь Володимирович Дорошенко "ПАЛАДІН" народився 21 квітня 1995 р. в с.Тязів. Був учасником організації “Пласт”, у 2014 р. – активіст Євромайдану.  Захоплювався подорожами, автостопом та книгами, також волонтерив, писав прозу й поезію, мріяв про видання власної книги.

Закінчив школу в рідному селі Тязів. Після чого навчався за спеціальністю «Фінанси та кредит» в Івано-Франківському державному коледжі технологій та бізнесу, який завершив у 2013 році. Згодом навчався на історичному факультеті Українського католицького університету. З осені 2021 заочно здобував юридичну освіту в Національному університеті «Львівська політехніка».

З березня 2020-го по серпень 2021 р. був в команді ГО "Зелена Коробка", де опікувався логістикою і продажами. Багато праці вклав в Громадську сортувальню. Водночас ще волонтерив у ГО «Тарілка».

Належав до товариства реконструкторів «Орден Палладинів» у Львові. З 2021 р. працював у підприємстві «Терра Ресайклінг», що займалось сортуванням відходів.

З початком повномасштабного російського вторгнення став вояком 45-ї окремої артилерійської бригади Збройних сил України. А з лютого 2023 воював у складі третьої окремої штурмової бригади.

У травні 2023 р. Василь отримав поранення на передовій, та після реабілітації повернувся у стрій і до останнього подиху захищав рідну Україну від ворога. 13 серпня 2023 р. під час виконання бойового завдання серце Василя зупинилося внаслідок обстрілу, завданого військовими формуваннями рф на бахмутському напрямку в Донецькій області.

Рішенням Головної Пластової Булави від 16 серпня 2023 року відзначений Залізним Пластовим хрестом.

Посмертно нагороджено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного “Золотий хрест” від 01.10.23р.

Також посмертно Василя Дорошенка відзначено державною нагородою України – Орденом “За мужність” ІІІ ступеня від 28.09.23р.

Володимир Кушнірик народився 28 квітня 1992 р. в с. Ісаків Тлумацького району в багатодітній родині. З дитинства ріс розумним, допитливим хлопчиком.

З 1999 р. по 2008 р. навчався в Ісаківській школі І-ІІ ст. Добре вчився. Завжди був опорою і підтримкою для однокласників і товаришів. До його думки прислухалися.

Після закінчення школи вступив до  Івано-Франківського державного коледжу технологій та бізнесу, де навчався 2008-2012 р., здобуваючи фах менеджера туристичного бізнесу. Брав активну участь в громадському житті коледжу.

В 2016-2017 р. проходив строкову службу в ЗСУ. Брав участь в АТО на Світлодарській дузі.

Після демобілізації працював за кордоном, де і перебував на момент початку повномасштабного вторгнення. Як справжній патріот повернувся на Батьківщину. Був мобілізований і в складі 34 окремого стрілецького батальйону ТРО, в якості командира відділення, брав участь в боях за м. Бахмут. Після розформування батальйону – 93 бригада.

З червня 2023 р. служба в 10 ОГШБ «Едельвейс», яка тримає позиції на Донецькому напрямку. Зі слів побратимів: завжди допомагав і навчав новачків, хлопці хотіли іти з ним на позиції, коли йшли на відпочинок – відходив останній; був самовідданим, чесним, справедливим.

Нагороджений Відзнакою міністра оборони «За зразкову службу».

Володимир Кушнірик загинув 27 лютого 2024 року поблизу н.п. Веселе Бахмутського району Донецької області.

Він загинув, щоб Україна жила!