.Народився 25 грудня 1969 року у місті Івано-Франківськ в родині військових.
Рано залишився без матері. Після закінчення ЗОШ №9, навчався в Івано-Франківському національно технічному університеті нафти та газу.
Згодом продовжив династію військових, поступивши у Сімферопольське вище військово-політичне будівельне училище,по закінченню якого служив у армії.
У 1995 році вирішує звільнитися з армії,та почати займатися комерційною діяльністю. Згодом оволодів і будівництвом.
Одружився зі своєю однокласницею Тетяною,з якою мав двох доньок, Світлану та Олю.
Все своє життя присвятив своїй родині. Був чудовим батьком, люблячим чоловіком,сином ,зятем,другом, людиною з великої букви. Завжди був готовий допомогти іншим.
Любив свою дружину, доньок та пишався ними. Неймовірно любив Україну,наш край. Любив гори, подолав не одну вершину, захоплювався історією, любив займатися польовими розкопками. Також Олегу до вподоби було збирати гриби, займатися городньою роботою на дачі, він посадив не одне дерево…
Любив життя і робив все для добробуту своєї родини.
Коли почалася війна добровольцем пішов захищати Україну, у званні старшого лейтенанта, командував ротою.
Олег ніколи не скаржився і не ділився деталями свого перебування на передовій.
24 квітня 2022 року, виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини внаслідок ворожого мінометного обстрілу в с. Павлівка у Волноваському районі Донецької області героїчно загинув.
Олег Вязовченко народився на Різдво, 25 грудня, а помер на Великдень. Поховали його на дев’ятий день після загибелі. Йому було 52 роки.
Олега Вязовченка посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою міського голови «За честь і звитягу».
{youtube}8noQhoOy5IY{/youtube}
