Харун Михайло Васильович  народився 10 листопада 1983 року в селі Чукалівка Тисменицького району Івано-Франківської області, тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. Закінчив початкову школу в с. Чукалівка, навчався у загальноосвітній школі 14 м. Івано-Франківська. Вступив в професійно-технічне училище по професії –коваля. 

У 2002 році був призваний на строкову службу до лав Збройних сил України. За хорошу службу сім’я отримала листа з подякою за сина. На момент повномасштабного вторгнення Михайло 10 років працював за кордоном в Португалії маючи стабільну роботу та безпечне життя. Проте серце і сумління не дозволили йому залишитися осторонь трагедії рідної країни.  Під час повномасштабного вторгнення ворога в Україну він залишив усе, і 2 березня 2022 року повернувся в Україну та добровільно став до лав її захисників.

З 2022 року до липня 2024 року він безперервно перебував у самому пеклі війни. Протягом цих двох з половиною років запеклих боїв у складі 92 механізованої бригади імені Сагайдачного в/ч 1314, з позивним ‘’ Плето’’. З  вересня 2024 року проходив службу  у 151 бригаді в/ч 4941 будучи гранатометником 1 механізованого відділення   2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону старшим солдатом де виявив залізну стійкість та героїзм. Побратими знали його як досвідченого, надійного і відважного воїна.

19.10.2024 року мужньо виконуючи військовий обов’ язок в бою за Україну і її незалежність під час стрілецького бою на позиції Балтика загинув бою в районі населеного пункту Цукурине Покровського району Донецької області.

У глибокій скорботі  син Євген, дочка Лідія, мати Оксана, яка все життя його підтримувала в різних ситуаціях. В житті є багато нагород, але найдорожча нагорода це дзвінок старшини до мами з словами Михайла ‘’Як би всі знали, як я люблю свою маму’’. Це найдорожча нагорода, яку нічим не можна замінити – любов до мами.

Подвиг нашого земляка, який повернувся з чужини, щоб захистити свій дім, та пройшов найважчі роки цієї війни, назавжди залишиться в пам’ яті громади. Його ім’ я навічно вписано в літопис української перемоги.

Герої не вмирають! Вони тримають небо над нами!

Слава Україні!  Героям Слава!