Роман Васильович Грицик народився 29 травня 1986 року в смт. Отинія Коломийського району Івано-Франківської області.

З 1993 року по 1998 рік навчався в Отинійській ЗШ.

З 9 класу навчався в Івано-Франківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 21,  яку закінчив у 2003 році.

Після закінчення школи, вступив у ВПТУ №18, де здобув професію бармена. 

У 2005-2006 рр. – служба в армії (на Львівщині)

Під час подій на Майдані в Києві  почав задумуватись про майбутнє України, говорив про те, що тільки силою народу можна здобути перемогу.

Саме це і стало поштовхом, щоб піти добровольцем у батальйон спеціального призначення «Івано-Франківськ».

Востаннє з Романом рідні розмовляли телефоном в серпні 2014 року. Він запевнив вагітну дружину, що все добре.

Далі зв'язок перервався, десь під Іловайськом...

Що чоловік зник без вісти, Алла дізналася тільки тоді, коли батальйон за кілька днів повернувся додому.  До весни 2015 року  вони чекали  на результати експертизи ДНК невпізнаних тіл, які були вивезені з-під Іловайська та поховані у безіменних могилах у Дніпропетровську. Однак вірили – їхній Роман живий. 

Роман Грицик загинув 29 серпня 2014 року в Іловайському котлі, довший час вважався зниклим безвісти. Завдяки аналізу ДНК тіло Романа ідентифікували. Він не дочекався народження сина.

У Романа Грицика залишилась дружина Алла та троє маленьких діток – п’ятирічна Настя, дворічна Віка та кількамісячний Максимчик, він прийшов на світ уже тоді, коли його батько загинув.