Юліан-Ю́рій Омелянович Дорош  — український фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець. Член Українського фотографічного товариства.

Юліан Дорош народився у сім'ї австрійського митника у Жидачеві. Згодом батька було переведено на Тернопільщину, і дитинство Юліан провів у м. Копичинці. На початку 1920-х років родина Дорошів оселилася в Станіславі, де Юліан закінчив українську гімназію. Там він вступив до «Пласту», де вперше взяв до рук фотокамеру. З того часу Дорош веде фотолітопис пластунських таборів. Ю. Дорош належав до 11 куреня ім. І. Мазепи. Член 15 куреня УСП «Орден Залізної Остроги», Великий Канцлер куреня, обозний мандрівно-сталого курінного табору влітку 1930 року. Член ОПК Львів (1929), підреферент світлин економічного реферату Верховної Пластової Команди (1928—1930), відзначений похвальним письмом (1930).

1927—1932 навчається на юридичному факультеті Львівського університету. Життєвий шлях Юліана Дороша був пов’язаний з Винниками. Тут, у родині дядька – письменника та педагога Антона Крушельницького , під час навчання на юридичному факультеті Львівського університу, мешкав Юліан Дорош (у родині своїх двоюрідних братів Івана та Тараса, синів письменника). У той час А. Крушельницький видавав журнал «Нові шляхи», довкола якого гуртувалися українські поети, художники-авангардисти, критики та архітектори. Цей період суттєво вплинув на світобачення та подальшу творчість Дороша. З тих часів починається його регулярна співпраця з багатьма львівськими українськими виданнями («Дні», «Життя і знання», «Кіно», «Світло й тінь», «Українські вісти»), крім того він веде рубрики фотолюбителя у пластових журналах «Вогні» і «Молоде життя», а також у газеті «Неділя», де він був співредактором.

Після виїзду родини Крушельницьких до совєцької України у Дороша виникли проблеми з житлом і працевлаштуванням. Друзі запропонували йому роботу фотографа і перекладача в науковому «Товаристві прихильників Гуцульщини» з Варшави, яке щороку проводило збір етнографічного матеріалу в Карпатах. Саме матеріали, зібрані під час роботи у Товаристві, склали основу виставки «Наша Батьківщина у світлині» (1935 р.), організованої Українським фотографічним товариством у Львові.

Напередодні Другої світової війни Ярослав Пастернак (знайомий з Дорошем ще з часів спільної роботи в УФОТО) проводив археологічні розкопки у княжому Галичі(Крилосі), які на його запрошення, знімав Ю. Дорош.

У 1939 р. Ю. Дорош разом з О. Довженком і В. Софронівим-Левицьким, подорожував Карпатами (Косів, Кути, Криворівня). У Жаб'є знімали гуцульське весілля з подружньою парою, кіньми, пістолями і стрільбою.

Роки війни були для нього непродуктивними, він заледве зробив декілька сімейних фото.

З 1946 року починається новий період у житті майстра, який відзначився рядом творчих здобутків. У 1956 — 1965 рр. Ю. Дорош — фотограф відділу археології Інституту суспільних наук. Учасник археологічних експедицій інституту. Його фотографії публікувалися в працях з археології, етнографії, народного мистецтва, експонувалися на трьох персональних виставках. Він влаштовується фотографом у Львівському історичному музеї, працює на кафедрі історії техніки Львівського політехнічного інституту, одним із перших у Львові опановує техніку кольорової фотографії.

У 1956 р. за пропозицією І.Крип'якевича при відділі археології Інституту суспільних наук АН УРСР Ю. Дорош організовував фотолабораторію, у якій друкували ілюстрації до путівників, альбомів, книжок («Історичні проходи по Львову» та ін.).