Юнак 1992 року народження навчався у 10 та 11 класі цієї школи. Сам він – уродженець Тернопільщини, до Івано-Франківська переїхав до родичів, адже матір працювала на заробітках в Італії.

Після завершення школи Василь взявся здобувати вищу освіту.

В часи Майдану кілька разів їздив до Києва. У найстрашніші дні протистоянь, а саме 20 лютого, поблизу Жовтневого палацу снайперська куля смертельно поранила грудну клітку героя – не врятував навіть цивільний бронежилет. Помер Мойсей у київській лікарні.

Нині матір Василя, Єлизавета Мойсей зізнається – син був життєрадісним, і навіть будучи на Майдані, підбадьорював матір.

“Він намагався приховувати від мене, що їздить у Київ. Коли вбили Нігояна, я плакала, просила, аби він не їхав. Він казав, що тут все спокійно. Говорила з ним цілу ніч, просила вибачення, що залишила його у 14 років. Він відповів – не просіть прощення, якби не ви, я би не був таким, який я є”, – згадує зі сльозми на очах матір Героя Небесної Сотні.

Завжди усміхненим Василя запам’ятала і його класний керівник Марта Петрунів.

“Пам’ятаю той день, коли Василь прийшов до нашої школи – високий, світлий, з усмішкою на обличчі. Та усмішка завжди супроводжувала його. Був добрим і невідмовним до дітей та вчителів – таким він і залишився в пам’яті”, – каже класний керівник.

Анотаційну дошку відкрили в рамках програми “Івано-Франківськ – місто героїв”, ініціатором якої є директор “Центру розвитку міста” Руслан Марцінків.

“Чин цього героя, який віддав своє життя, аби відбувалися зміни в нашій державі – це обов’язок громади вшанувати пам’ять таких людей”, – вважає Марцінків.

22-річний Василя Мойсея поховали на Меморіалі Слави в Луцьку.