Василь Мойсей народився 27 березня 1992 року в селі Зубрець Тернопільської області. 3 1999 року по 2008 рік навчався в Зубрецькій  школі. Саме в цей час він цікавиться історією України, захоплюється книгами про УПА. 

У 2008 році Василь переїздить до Івано-Франківська.  Тут продовжує навчання в Івано-Франківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №21.   Серед однокласників він був звичайним учнем, проте незвичайна любов до рідного краю, країни росла в його серці. Завершивши навчання у школі  (2010 рік)  він обирає відповідний фах, навчаючись в Університеті розвитку людини «Україна» у Луцьку (за напрямком «Фізична реабілітація і здоров’я людини»).

Однокласники та одногрупники пам’ятають його як оптиміста, який не зважав на негаразди, любив життя та подорожі, піднявся з друзями на багато вершин. Був турботливим, легко вчився новому. Любив чистоту настільки, що друзі часом жартували з цього приводу.

Василь мав сформовані націоналістичні погляди, які висловлював і друзям, і на сторінці у соціальній мережі, де ще у червні 2013 написав: «Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою». Василь був членом міської організації «Свобода».

У хлопця були добрі стосунки з усією родиною: батьком Михайлом, що живе в селі Зубрець, матір’ю Єлизаветою, яка вісім років пробула на заробітках в Італії. Сестра Марія зараз теж в Італії, вона виховувала його як власного сина, бо мамі доводилося важко працювати. Василь любив свою сестру і її маленького сина Андрійка, який схожий на Василя. Постійно підтримував Марію, розумів, як їй важко на чужині.

Довгий час жив з братом Романом та його сім’єю (дружиною Лєною і племінником Максимом) у Луцьку, допомагав їм в усьому. Рідні пропонували і йому поїхати в Італію, але  його любов до України  не відпускала, тому він залишився вдома. Вірив, що в Україні можливе краще життя і всі родичі повернуться на Батьківщину. Так він опинився на Майдані.

Незадовго до смерті, на своїй сторінці в соціальній мережі Василь написав: «Краще вмерти вовком – ніж жити псом».

Помер Василь у київський лікарні. Снайперська куля смертельно пошкодила грудну клітку – цивільний бронежилет не врятував хлопця. Сталося це 20 лютого. Побратим загиблого Анатолій Пушкін в інтерв’ю ТСН сказав: «Коли його несли, Василь був ще в свідомості і сказав, що він усіх прощає, прощає своїх убивць».

Василя Мойсея поховали 23 лютого на почесному місці для лучан – Меморіалі Слави, де поховані учасники Другої світової війни, воїни-афганці, а тепер – і п’ятеро волинських бійців Небесної сотні. Море людей біля Луцького Меморіалу Пам’яті розступається перед Василем Мойсеєм. Тисячі прийшли провести в останню путь 22-річного загиблого Героя Майдану