Левко Бондар - той, хто любив життя, музику й місто, де жив і творив – Івано-Франківськ. 

Леонід Степанович Бондар народився 15 лютого 1956 року в місті Бердичеві Житомирської області. У 1967 році переїхав разом із батьками до Івано-Франківська, де закінчив середню школу №5.

Спочатку навчався в Івано-Франківському університеті нафти і газу, однак згодом вирішив обрати більш творчий фах  і вступив на художньо-графічний факультет педагогічного інституту, який успішно закінчив у 1986 році. Працював учителем малювання та трудового навчання в школі № 15, а також був керівником художньої дитячої школи в Івано-Франківську. Неформальний підхід і цікаві уроки Леоніда Степановича досі пам’ятають його учні…

З 1988 року активно присвячує себе музиці. Виступав у складі музичного колективу бардів «Приспів» (Прикарпатські співці) разом із Тризубим Стасом. У тому ж році разом з однодумцями заснував культурно-наукове товариство «Рух». У серпні 1988 року на першому несанкціонованому віче біля пам’ятника Іванові Франку вперше виконав пісню на слова львівського поета Богдана Стельмаха «Сурми засурмили, коні подуріли», що спричинило для нього серйозні проблеми на роботі.

У вересні 1989 року виступив на першому Всеукраїнському фестивалі «Червона рута» в Чернівцях. Згодом став відомим по всій Україні, беручи участь у найвідоміших фестивалях того часу: «Оберіг», «Тарас Бульба», «Золотий тік». На фестивалі «Червона рута-91» став лауреатом. Був директором та звукорежисером Івано-Франківської студії звукозапису «На Майдані».

Пізніше створив гурт «Бункер Йо», який став візитівкою Івано-Франківська. Назву гурту він жартома пояснював так: «Чому “Бункер Йо”? Ми проводили репетиції в комунальному підвалі. Це був наш бункер. Спілкувалися по рації: “Гов! То бункер?” – “Йо!”».

Не переставав малювати. Його твори експонувалися не лише в Україні, а й у Болгарії, Угорщині, Польщі. Остання виставка відбулася в музеї «Древній Галич».

Любив малювати, співати, гуляти із собакою, зустрічатися з друзями. Любив Івано-Франківськ і створив неформальний гімн міста «Най живе Станіслав».

Помер 15 березня 2022 року в Івано-Франківську. Похований на Алеї Слави міського кладовища у селі Чукалівка.