Ксьонжек Ярослав Михайлович народився 27 березня 1970 року в сім'ї Михайла та Олени Ксьонжеків. Він був другою дитиною в родині разом із братом Леонідом. Ярослав зростав цікавим, допитливим та енергійним хлопчиком.

У 1977 році вперше пішов до 1-В класу, а його першою вчителькою була Барбанова Надія Володимирівна. Легко знаходив друзів і був душею компанії. Навчався до 8 класу в загальноосвітній школі №15.

Після школи вступив до професійно-технічного училища за спеціальністю «Формувальник залізобетонних виробів».

Згодом Ярослав пішов до армії, де освоїв професію кінолога та був задіяний в охороні державних установ.

Після служби повернувся додому, допомагав батькам. Влаштувався на роботу та почав будувати сім’ю разом із майбутньою дружиною Галиною. Разом вони раділи народженню донечки Анастасії, а згодом – і синочка.

Працювали, розвивалися, ростили та виховували дітей із любов’ю та повагою.

Раптова смерть батька Михайла принесла в сім’ю перше горе, а пізніше трагічна смерть матері Олени стала непоправною втратою для всієї родини та особисто для Ярослава.

Життя продовжувалося, діти зростали.

Події в країні, зокрема події на Майдані, змінили його світогляд і вплинули на подальше життя.

Так, у 2015 році Батьківщина покликала його на захист рідної України.

Разом із побратимами він захищав мирні села і міста в районі Мар’їнки, Донецької області.

Через службу він не мав змоги навіть бути присутнім на весіллі доньки Анастасії та її чоловіка Богдана.

Повернувшись із АТО, він радів народженню першого онука Дмитра.

Проте не довго судилося відпочити – підступне вторгнення ворога, Росії, змусило Ярослава знову взяти зброю і стати на захист рідної землі.

Ксьонжек Ярослав Михайлович – сержант, учасник АТО, військовослужбовець 14-ї ОМБр із 2015 року.

З початку повномасштабного вторгнення – стрілець-санітар 110-ї ОМБр.

За героїчну оборону міста Мар’їнка був нагороджений медаллю та відзнакою командування частини.

Під час оборони міста Авдіївка отримав відзнаку «За оборону України».

Однак безжальна війна забрала його життя…

Ярослав загинув під час виконання бойового завдання внаслідок штурмових дій противника біля н. п. Авдіївка, Покровського району Донецької області.

Серце мужнього Героя зупинилося 15.10.2023 року…

Війна забрала від нас чоловіка , брата, дідуся, батька, друга для усіх нас. В наших серцях він назавжди залишив частинку себе.  Герої не вмирають!