Тарас Луцишин
Народився 16 листопада 1978 року в селі Путянинці
на Рогатинщині в сім’ї Надії та Володимира Луцишиних.
До вступу в ліцей навчався в Путянинській ЗОШ
У Фізико-технічний ліцей вступив у 1993 році. Навчався
в групі Л-1993-31.
Наставник групи: Тижук Марія Іллівна.
Загинув в обороні Української держави 17 січня 2023 року.
Навчався Тарас дуже старанно. У його додатку до ліцейного атестату майже всі оцінки відмінні. Зі спогадів Марії Іллівни: “Тарас був неформальним лідером групи. Запам’ятався як справедливий, відповідальний і доброзичливий юнак. Вже тоді захоплювався футболом. Красиво танцював, що було рідкістю серед юнаків групи і навіть цілого курсу. То ж на випускних урочистостях був справжнім королем балу. А ще запам’ятався неповторною теплою усмішкою, якою завершував і свої різні розповіді і відповіді на заняттях.”
Набір 1993 року був другим набором Фізико-технічного ліцею. Саме тоді започатковувалися його основні традиції. Тарас радо брав участь у всіх ліцейних та позаліцейних заходах, був учасником перших ліцейних заміських поїздок, спортивних змагань, “Козацьких забав” тощо...
Після закінчення ліцею для продовження навчання вибрав газо-нафтопромисловий факультет нашого базового вузу, спеціальність – видобування нафти і газу. Паралельно з навчанням за спеціальністю закінчив також військову кафедру при інституті.
Після Університету як молодий спеціаліст поїхав за направленням на роботу у ВО Львівгазвидобування”. Працював старшим геологом цеху капітального ремонту свердловин. Разом з дружиною і двома дітьми проживав у Стрию, однак не забував і рідні Путятинці. Час від часу від молодших поколінь ліцеїстів у ліцей доходили чутки про успіхи путятинської команди з футболу, яку очолював і тренував наш Тарас.
З травня 2022 року Тарас Луцишин – у ЗСУ – на захисті Свободи і Незалежності української держави. Там на війні пригодилися його інтелект, відповідальність, справедливість. Хоч Тарас не був фаховим військовим, уже за кілька місяців йому було присвоєне військове звання капітана. 4 січня біля села Кліщіївка Донецької області капітан Луцишин одержав поранення, несумісне з життям. Поховали Тараса 17 січня у його рідних Путятинцях.
Із прощального слова ліцейного одногрупника Любомира Василюка: “Душу роздирає біль. Це мабуть сон! Не може бути! Чому? Сьогодні зранку перестало битися Твоє серце. Серце Героя України, відважного воїна, капітана ЗСУ, справжнього патріота своєї держави, сина, чоловіка, батька, футболіста, тренера. Для нас Тарас Луцишин – це приклад справжнього мужчини, відданого сина свого народу, нації! Він і є УКРАЇНА!!! Не забудемо! Вічна пам‘ять герою!“
Честь і шана від усіх поколінь ліцеїстів, від усього українського народу.
Фото Тараса Луцишина можна переглянути тут:
https://photos.app.goo.gl/RhCz9b4v62S51L5f8
Інформація по розміщенню анотаційної дошки
Адреса: с. Угорники, вул. Тополина, 6
Дата: Четвер, 30 травня 2024