Народився в с. Лядське, Монастириського району Тернопільської обл.. Після закінчення 9-того класу поступив в ВХПУ№3 (01.09.1989-25.06.1992рр ) і з того часу проживав в  м. Івано-Франківську. Після закінчення пішов на строкову службу в армію  в м. Надвірна (10.12.1992-02.11.1994рр). 

По завершенню служби  12.04.1995р. влаштувався на роботу в Прикарпатський університет на посаду учбового майстра кафедри декоративно -прикладного мистецтва. Одночасно  навчався на заочній формі в університеті. 

Закінчив у 2001р. художній факультет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю « Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» та здобув кваліфікацію викладача образотворчого мистецтва і художньої праці. ( Період навчання 1996-2001рр.)

Там, на художньому факультеті, і зустрів свою дружину Наталю з якою і побралися в 2001р. У їхньому шлюбі народилося двоє синів: Олег і Віталій. 

З 2002 року Ігор почав працювати майстром меблевого цеху у ТзОВ «Хіта» по виготовленню меблів з натурального дерева. Замовлення у фірми були не тільки по області, а й у багатьох містах України, куди завжди відряджали Ігоря, знаючи його професіоналізм і порядність.

Приймав участь в громадській ініціативі ФранківськЯкийТребаБерегти  зі збереження архітектурної спадщини Івано-Франківська та популяризації бережного ставлення до свого міста, його архітектури, історії, культури. Долучився до реконструкції багатьох дверей міста, які мають культурну цінність.

Ігор дуже любив батьківську хату, де виріс, щовихідних  спішив туди, щоб допомогти батькам. Був працьовитим господарем, садив та доглядав сад; займався бджільництвом – мріяв,  на пенсії буде мати велику пасіку... 

Ігор був дуже світлою людиною. Відповідальний, добрий,  спокійний і врівноважений.  Коли просили про допомогу, завжди старався всім  допомогти, порадити, підказати.... Любив подорожувати та рибалити. Був щирим товаришем, турботливим сином та братом, люблячим чоловіком та батьком.

З початком повномасштабного вторгнення 19.03.22р. добровільно пішов захищати Батьківщину і був прийнятий у військову частину А7135 м. Надвірна  на посаду кулеметника. В липні Пилипка Ігоря було переведено до саперного відділення інженерно – саперного взводу на посаду сапера зі званням старший сержант.

22 липня 2022р.,  вдосвіта, о 5 год ранку, підступна ворожа ракета обірвала життя Ігоря та його побратимів у с. Успенівка Пологівського району Запорізької області.  Похований на кладовищі алеї Героїв в с.Чукалівка.

Посмертно нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям», відзнакою міського голови «За честь і звитягу», почесною відзнакою Командира 76 батальйону.

Залишилося в Пилипка Ігоря Михайловича старенькі батьки,  дружина та двоє синів Олег та Віталій.