Матвіїв Василь Степанович народився 13 січня 1984 року в селі Загвіздя Івано-Франківської області. В 3 роки пішов у сільський садок, а пізніше і в школу. Був кмітливим, доброзичливим й непосидючим.

Василь був другою дитиною в сімʼї Степана та Марії. Мав старшу сестру Наталю. 

Любов до рідної землі привʼязали йому ще з дитинства, оскільки батько був військовим. Перебуваючи певний період часу за кордоном, мріяв якнайшвидше повернутися додому, бо « так добре, як вдома, не буде ніде».

У нього не було власних дітей, але племінниць любив, як своїх. Після кожного запеклого бою телефонував і розповідав, що заради них знаходить сили мужньо боротись далі. 

У червні 2022 року Василь пішов добровільно у 10 окрему гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс». Він був водієм кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону  військової частини А4267.  5 місяців перебував у відомих нам гарячих точках України, а саме в Соледарі, Покровську, Кураховому. 

Позивні «Матвій», «Матвійко». 

Укриття рятували життя, але від близьких вибухів Василь отримував сильні контузії. Він часто не виходив на звʼязок по декілька днів. 

Ніхто не міг повірити, що кінцеві смс та виклики залишаться так і непереглянутими…

03.02.2023 року племінниця почула найстрашніші слова по телефону «Вибачте, ми не змогли врятувати…»

Останнім місцезнаходженням Василя був н.п. Миколаївка Бахмутського району, де він і загинув  02.02. 2023 року через смертельні поранення несумісні з життям під час мінометно-артилерійського обстрілу завданого військовими формуваннями російської федерації. 

Нагороджений відзнакою «За честь і звитягу» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Нестерпний біль огорнув серця рідних… Для родини - це велика втрата, а для батьків - скорбота на все життя.